козаччини чи з инших мотивів, се річ рівнодушна. Але досить ясне його бажанє стояти близько до козаків, — бажанє тим більше замітне, що з уряду він мав поборювати всякі козацькі „бунти“.
Тодїшних козацьких дїячів не все можна належно зрозуміти й оцїнити. Не було ще вироблених поглядів і полїтичної традиції; припадкові обставини ведуть людий в сей або той табор. Не треба забувати, що й Богдан Хмельницький стояв тодї при боці Караімовича... Але нераз дуже правдива е сентенція польського офіцера: „козаків трудно ужити проти їх народа“… Хмельницький вкінци вернув ся до народа; Іляш Караімович мав тільки деякі щасливі моменти, а потім кровю заплатив за свою помилку.
Ще про цитований лист Караімовича. Се мабуть одиноке звісне ориґінальне письмо того „старшого полковника“, инші є тільки в копіях[1]. Не можна ствердити, чи писане рукою Іляша, бо тимсамим письмом писаний лист Ст. Потоцького[2]; можливо, що оба листи писав запорозький писар. Що лист Караімовича переходив через військову канцелярію, на се вказує запорозька печать. Тій печатї належить ся окрема вгадка. Вибита на паперї, підложеним воском чи ляком, промір к. 31 мм.; по серединї козак в ходї, звернений боком, при боці шабля, на лївім рамени рушниця; кругом напись: КОПИѦ ВОИКА ЗАПОРОЗКОГО. Се не спеціяльна печатка Караімовича, але давна запорозька печать: з автопсії знаю, що вона є на листах Михайла Дорошенка з 1628 р.[3]. Хоч змінив ся устрій запорозького війська лишив ся давний „клейнот“, — одинокий свідок давної незалежности.
Vniżone у we wszem powolne służby nasze młwey łasce WM naszego MPana iako naypilniey oddawamy etc. etc.
- ↑ Згадані у Грушевського I. с. ст. 289, 291 в нотках.
- ↑ Але підпис Ст. Потоцкого власноручний.
- ↑ Жерела до історії України-Руси т. VIII. ч. 187, 188, 189, 190, 201. З тих листів перерисовано печатку і вона буде подана в окремій моїй статї про козацьку сфраґістику.
