Сторінка:Записки Наукового товариства імени Шевченка. Том 133. 1922.djvu/37

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

ник з Варшави? Замітне становище, яке Мокрський займав у польській столиці, його побут у Львові підчас воєнної заверюхи, коли всі, хто тільки міг, утікали на захід, врешті його заходи, щоби дістати ся до Хмельницького, — все те вказує, що він явив ся у Львові не без спеціяльної якоїсь місії. Тшемешненська хроніка, жерело пізнє, але досить добре поінформоване про діяльність Мокрського, оповідає прямо, що він був „висланий до нього (Хмельницького) як посол від найяснійшого Івана Казимира“.[1] З инших жерел знаємо, що Іван Казимир, ще перед елєкцією, ріжними дорогами старав ся навязати зносини з козаками;[2] як що тшемешненські інформації вірні, то Мокрський був одним з аґентів королевича. Зрештою всі заходи Мокрського під Львовом і під Замостєм вказують, що головною метою його було наклонити Хмельницького до переговорів з Іваном Казимиром, — і се він осягнув.

В козацькому таборі під Львовом Мокрський був двічі: 11 жовтня 1648 р. як перший парляментар і 12 жовтня разом з послами від міста.[3] Про першу його стрічу з Хмельницьким є ріжні версії. Самуїл Кушевич, що був тоді у Львові, в пізнійшій історії козацької війни розказує: „Хмельницький прийняв Гонцеля, що передав лист маґістрату, зразу грізно і гордими словами, але згодом зробив ся лагіднійший і відіслав його до маґістрату“.[4] Тшемешненська хроніка знає, що він був „дуже прихильно прийнятий і трактований, козаки з пошаною брали кожний його рух і слово розмови“.[5] Варшавські новини оповідають найбільше барвно: „Хмельницький пізнав його, при поспольстві нічого з ним не говорив, а як розійшли ся, низько за ноги вхопив і за науку дякував“.[6]

Між гетьманом і його давнім учителем завязали ся тіснійші відносини. Вони оба використали їх для одної мети — розпочати мирові переговори. З чийого боку вийшла ініція-

  1. ↑ Chronicon Tremesnense, як вище.
  2. ↑ М. Кордуба, Боротьба за польський престіл по смерти Володислава IV, Жерела У. Р. XII с. 55–56; Томашівський I. с. 72.
  3. ↑ С. Кушевича Облога Львова, Жерела У. Р. IV 101; Wielewicz, Historia collegii Leopolitani S. I., Жерела VI 165–166.
  4. ↑ Arma Cosacica, Жерела У. Р. VI с. 63–64.
  5. ↑ Як вище.
  6. ↑ Новини з Варшави 29 XI 1648 (М. Грушевський, Історія У.-Р. VIII с. 471)
Отримано з https://uk.wikisource.org/w/index.php?title=Сторінка:Записки_Наукового_товариства_імени_Шевченка._Том_133._1922.djvu/37&oldid=199700