Сторінка:Записки Наукового товариства імени Шевченка. Том 84. 1908.djvu/51

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

тілько в історичній перспективі. Сю близкість видїли й розуміли вже сучасники в одного і другого боку. З фактами стрінемо ся доволї часто. Коли 1709 р. Раковці хотїв поінформувати чужого мінїстра (мабуть росийського посла Урбіха) про угорські справи, велїв зложити просторий меморіял, якому надав таку форму: „Лист мінїстра польського короля до пана з римської держави про угорські справи 1706 р.“[1]. В тім трактатї, якого вістрє звертаєть ся головно против дїдичности корони, представлений полїтичний ідеал угорського шляхтича, який mutadis mutandis міг написати дїйсний Поляк. З другого боку анальоґія між Польщею й Угорщиною послужила була 1697 р. французькій партії в елєкційній аґітації, коли в уста „Унґарії“ вложено пересторогу: „Моя дорога сусїдо, виджу, що маєш богато женихів; остерігаю тебе, щоб не вибрала за мужа Нїмця, бо нехибно можеш надїяти ся такого самого поважаня, яке я маю від мойого цїсаря“[2]. Зразків обопільних комплїментів між польською й угорською шляхтою маємо в тім часї богато. Навіть стороннї люде добачували психічну близкість між обома „народами“[3].

В однім напрямі єсть характеристична ріжниця між Польщею й Угорщиною. В релїґійній полїтицї ролї обох країв зовсїм протилежні. Угорська привилейована суспільність обороняючи „старинні вільности“ від централїстичних заходів австрийського абсолютизму, борола ся також против католицької реакції, сполученої з тим абсолютизмом, і підіймала знак релїґійної толєранції для протестантів і православних. Як сказав я — се один з симпатичних боків тодїшнього національного руху серед Мадярів. Не то у Польщи. Тут жерелом і підпорою католицької не то реакції, а й завойовности була не династична полїтика, не стремлїннє королїв до монархічного абсолютизму, а противно, сама суспільність, зависно охороняючи свої полїтичні і соціяльні привилеї, ішла щораз дальше і щораз безогляднїйше шляхом релїґійної нетерпимости, католицької виключности, ворожої супротив протестантів і православних. Ся ріжниця в полїтично-культурнім напрямі ударяє нас зараз, коли прочитуємо напр. манїфести угорської й польської опозиції, писані майже в однім часї

  1. Thaly K., Tört. Kalászok, Pest 1862, ст. 123–206.
  2. Otwinowski 207. Пор. Zułuski II, 438.
  3. Mémoire du marquis de Bonac sur les affaires du Nord 1700–1710 (Revue d'hist. dipl. III, 388).