Франком чи Славянином. За славяньским походженєм Самона обстають Паляцкий, Шафарик, Крек, Успенский. Вони бачать в нїм члена славяньского племени Вельтів, котрих около 622 р. поконали Франки і загорнули під своє володїннє. Противну гадку про походженє нїмецке заступають в значнім числї переважно нїмецкі вчені: Цейс, Бюдінґер, Голюб, Ґоль, Томек; Діміц, Льозерт, Губер — всї вони намагають ся піддержати звістку про єго франконьске походженє. Нерішучо висказує ся Кронес. Він припускає, що Само може й був Славянином з Франконьскої держави, але може і Франком. Нема вже сумнїву в тім, що центр славяньскої держави становила Чехія, але не всї годять ся в тім, чи она обмежувала ся лиш на північний берег Дунаю, чи вхоже сягала й дальше, на полудне. Назва Воґастібурґ дала нагоду до різних конєктур і здогадів. Много вчених не могли собі витолкувати виступу Льонґобардів, про що говорить Фредеґар. Із-за того то Цейс а за ним Бюдінґер ставлять на се місце Баварів. Отсе питання, котрі в так званій „самоньскій квестиї“ ждуть відповіди. Перша славяньска держава стала в останнїм часї перворядним історичним проблємом. Рішити сей проблєм тяжко було тому, що до недавня ми не мали нї одної, справдї наукової студиї про Фредеґара. Що-й но коли Бруно Круш зладив своє знамените виданнє сеї хронїки[1] і вияснив єї становище зглядом там записаних вістий, стала лекша розвязка сего питання. По єго думцї, цїла хронїка принадлежить трем авторам. Оповіданнє про Самона походить від третого автора, що списав свої замітки коло 660 р. Се жерело, будучи сучасним сьвідоцтвом, тим самим вже має перворядне значінє і заслугує безперечно на віру.
Первістні селища Славян становлять до нинїшного дня спірну точку у всемірній істориї. Для нас се не важно чи они сидїли лиш над Припетю і горішним Днїпром, чи осади їх обіймали й просторони дальше до полудня. Важнїйшою річию булоб дізнати ся, коли Славяни прийшли у теперішні австрийскі краї, бо на сїй підставі моглиб ми заключати, якого рода були їх відносини до Франків в часї ґенези держави Самона. В останнім часї зискала перевагу гадка Цейса,[2] до якої, між иньшими, прилучив ся також Бюдинґер,[3]
