Слуга (складаючи колєкцію медалів). І переїхати на село… Оселитися в маленькій хатинці… з невеличким садком… Яке ж то щастя, пане, ой, яке щастя… Ох, село… увечері на ґаночку… біля криниці… чудові пахощі від сіна… Бути титарем. Членом земської управи… (З захватом). Розкладчиком податків…
Злодій (виймає з шуфляд пачки паперів і складає на столі перед собою). Російська рента, дуже добре… рента еспанська… Італійські залізниці… Берлінський трамвай… Так от через що він націоналіст. А, пачка банкових білетів… се вже французькі… Хай живе Франція! (Кладе їх на стіл). Полічимо опісля..
Слуга (виймає з одної шуфляди листи). Листи від жінок… Ач, каналії!
Злодій. Чи не міг би ти відзвичаїтись від уживання сих міщанських виразів… Покинь листи…
Слуга. Але ж, пане, се золоті розсипи…
Злодій. Покинь листи… Ти знаєш, нічим я так не гидую, як шантажем. Се звичка і брудна і ляклива… Будьмо коректні, лишімось джентльменами… На ось, візьми се (Слуга бере папери і банкноти). До валізи… Дрібязок тобі… (Дає слузі кілька золотих і срібних монет).
Слуга. Дякую, пане… Зразу видко, що справжній пан…
Злодій (беручи зі стола статуетку). Роскішна.. (Розглядає з виглядом знавця). Препишна… Здається, роботи Пажу… До валізи… І обережно, чуєш… Табакерки.. Подивимось… (Розглядає одну по одній). На прочуд гарні. Який чарівний вибір…
