своїми сріблястими пачосами, то воно пересипалось немов-би жемчугами, а дивовижна його постава перевалювалась мов у перловому намистї.
Зрештою цїла та часть млина, що стояла в водї, подабала на старий ковчег пришпилений до берега. Головна його часть була побудована на палях. Вода проникала крізь підлогу; тут були печери, в яких виводились величезні раки і угорі, славні на всю околицю. Понизше водопаду плесо було прозірчасте як зеркало, і коли колесо не каламутило його своєю піною, то в нїм видно було цїлі отари риб, що плавали звільна мов по командї. Поламані східцї вели до ріки, де до стовпа принятий був човник. Деревляний ґанок ішов понад колесом. У стінах тут і там прорізані були віконця. Цїлий млин подабав на безладну купу закамарків, перестїнків, причілків, стовпів і піддашків, що надавали йому подобу старої, на пів розваленої цитаделї. Але по стїнах вив ся повій; ріжнородні повзучі ростини закривали надто великі розсїлини і одягали зеленим плащем стару будову. Романтичний поет попав би в безпамятну радість. Усї, хто проходив, відрисовували до своїх альбумів млин дядька Мерлїє.
