Перестрілка знов урвалась. Млин, бачилось, завмер на соняшній спецї. Віконницї були позачиняні. Але мало по малу Прусаки почали показуватись на краю лїса. Обережно протягали голови і по троха осьмілювались. У млинї вже кілька вояків прицїлило ся, але капітан зупинив їх кажучи:
— Нї, нї, заждїть, нехай підступлять близше.
Вони підступали дуже обережно, недовірливо поглядаючи на млин. Той старий будинок, мовчазливий і понурий, обвитий плащем зеленї, завдавав їм жаху. Але все таки вони наближувались. Коли на лузї показалось їх зо пятьдесять люда насупротив млина, капітан сказав одно слово:
— Пали!
Розляг ся гуркіт, залопотїли поодинокі вистріли, а з вулицї донїс ся голосний крик. Франсуаза тремтячи від ніг до голови поневолї затулила уши руками. Домінїк стоячи по заду вояків дивив ся, і коли дим троха розвіяв ся, побачив трьох Прусаків розпластаних серед луга. Иньшї поховали ся за іви та тополї. І зачалась облога.
