ся, що ще одна сальва — і старий млин завалить ся. Але капітан повторяв:
— Держіть ся! Ще хоч пів години.
Тепер він лїчив мінути. Він обіцяв своїм начальникам задержати тут неприятеля до вечера і нї за що не хотїв уступити й на мінуту скорше, нїж обіцяв. Його лице було все однаково привітне, він усьміхав ся до Франсуази, щоб успокоїти її. Він сам підняв карабін одного забитого вояка і стріляв із нього.
В сьвітлицї було всего ще лиш чотири вояки. Прусаки показались густою ватагою на противнім березї Морелї; була видима річ, що ось-ось перейдуть річку. Минуло ще кілька мінут. Капітан упер ся, не хотїв дати знаку до відвороту, коли в тім прибіг сержант і сказав:
— Вони вже на дорозї, заходять позаду нас.
Мабуть таки Прусаки перейшли міст. Капітан виняв годиннник.
— Ще пять мінут, — сказав. — Скорше як за пять мінут вони не доберуть ся сюди.
По тім рівно о шестій годинї згодив ся наконець дозволити своїй командї забрати ся крізь маленькі дверцї, що виходили в переулок. Там вони кинулись у рів
