[мого сина], то твої гроші будут“. Прийшов чорт. Як тупнув [чоловік] ногою, а заяєць (sic) вилитів та втікає. Приходит він до [старшого] чорта і каже: „Нима гроший!“ — „Чому?“ — „Боя єго сина не пирибіг“. — „Ну, іди до него, і хто кого пирисміє, то того гроші будут“. Али чоловік надибав кобилу і накрив єї вонучкою, і задер єї варги. І вона смієтся, а чорт собі до кобили смієтся. Али чорт ни міг пирисміяти, і прибіг до того старшого і каже, що тяжко пирисміяти. — „Іди, гроші таки й відбири!“. — „Ну, та як же я відберу?“. — „А так: борітся! хто кого забори, то того гроші будут“. Прийшов він до того чоловіка: „Ну, борімся, і хто кого заборе, то того гроші будут“. І той чоловік каже: „Іди, з моєм батьком поборися“. Той прийшов і каже: „Ну, ставай!“. А то — медвідь. Медвідь як вдарит лабою — і той побіг додому до того чорта старшого і каже, що „він мене заборов!“. — „Ну, то іди до него і возьми бомбу тую дуже здорову, і, — каже, — хто більше підкини догори, то того гроші будут“. Прийшов взяв чорт бомбу і каже: „Ну, хто далій підкини, то того гроші будут“. І чорт взяв, як кинув тою бомбою, а вона на сім локот в землю вступила; а той чоловік каже: „Чикай, я закличу свого батька-медвідя, то він за мене підкини!“. А той чорт каже: — „Я ни хочу з ним бачитися більше, — він перше мени добри вдарив!“. І побіг чорт до того старшого і каже, що „він висше підкинув!“, а той старший каже: „Ну, то то єго гроші будут“. І відчипився чорт від чоловіка, а гроші чоловікови були.
…Допіро бере душу, веде. Вивів на дорогу, каже: „То твоє тіло ковалем було? то і ти вмієш тоє? Вирнися, забери начиня, бо нам того багацьо треба, бо і ми вмієм робити, і нам кліщів і молотів треба!“. Допіро вернулася душа, забрала, — і несут. І вже душа не може нести, каже: „Я не можу вже сама іти! на, та неси“. Взяв чорт всьо начиня, несе, а душа ковальова несе малі кліщі і молоточок. Ідут вони коло пресвітлого раю. Царскі врата — відчинині. Іно перед поріг ідут близько. Ковальова душа взяла — і молоток кинула до раю. Чорт оглядаєся, питаєся: „А молоток де?“ Ковальова душа каже: „Отим кинула без поріг до раю“. — „О, зле ж ти зробила! то найлутший молоток ручний! іди назад і возьми!“. Душа пішла до раю. За нею зараз царскі врата зачинилися, і вона лешилася в раю. Допіро чорт стоїт під порогом і кричит: „Віддайти мині душу ковальову!“. Ангел обзиваєся: „То душа наша!“. А він каже: „Коли я заплатив!“. —„Покажи ж нам записи!“. Він записи показав. Ангел відобрав і викидає єму молоток. Каже: „Душа наша, і записи наші. А за твої гроші даємо ти начиня, щоби-сь робив, доки світа
- ↑ Початок цього оповідання написаний був на тому попередньому аркуші, якого у нас бракує [М. Л.].
