знов їдут собі. Але попови тото дужи в голову впало, що тамтого, якого дужи богатого вели, то він не став, а коло того то став. Приїхали до єдного села. Але їдут коло коршми, — бере він скидає шапку і хрестится. Піп аж ся здумів. Бере, іде піп сам до тої коршми. Приходит, питаєся людий: „Хто ту є?“ — „Нема, кажут, нікого, іно отец батюшка записуют, хто що жертвує на церков“.
Прийшов піп, привиталися оба, і зачинає росказувати тому другому попови, що, — каже, — „я маю такого-то хлопця, що як-ім їхав сюди, але назначив-им собі мати в тім і в тім-то місці служеніє; але-м но приїхав до тої церкви, він став і зачав кидати каміньцями до вікна. Я налякався, щоби не вибив вікна, та й поїхав-им. Знов їхали-сьмо. Провадили вмерця, дужи з виликою парадою, і я хотів-им стати. Думав-им: можи що зароблю. А він затяв коні і поїхав. Знов далі, провадили дужи бідного, нікого коло него не було: ні попа, ні людий, їно так везли самого. То він став, змовив пацєр, і допіро поїхав. Ну, вже не було нігде нічого, аж як-ісьмо вже приїхали от до сеї коршми, то він зараз зкинув шапку і перехристився. І не знаю, для чого то він так тото робит все не так, як люди?“. — „А ну!“ каже той піп до свого фурмана, „іди-но ти та там побудиш от коло батюшкових коний, а той хлопиц ней прийди сюди“.
Прийшов [хлопиц] до того чужого попа. Той питаєся єго: .„А чому ти, синку, не хочеш свого добродзія слухати?“ — „Як то? я слухаю!“ — „А як жи ти слухаєш? Коли добродзій хотіли мати в тімто і в тім місце службу Божу, та й як приїхали до тої церкви, іно хотіли іти, то ти зараз зачав камінями в вікна кидати?! То они боялися, щоби ти вікон не повибивав, та й мусіли поїхати звідтам!“. А він каже: „Га! чи ж они знают, нащо ж я кидав?“ — „Ну, нащо? скажи мині?“ — „То то на тоє, добродзєю, бо як ми-но приїхали під тую церкву, я подивився на вікно, а там чортів — аж ся дусят і кусят людий на гріх, і зараз тії гріхи собі записуют в свої реєстра. А я як-ім зачав кидати, то-м всі побив. І їх-ім не хотів пустити до тої церкви, бо чортяки були б і їх на якись гріх скусили. Атак — лучши, що ми поїхали звідтам без гріха“. — „Ну, як-ісьти їхали, та провадили дужи сильного богача з виликою парадою, чому ти не хотів стати, щоби собі добродзій що заробив, али-сь затяв коні і поїхав?“ — „Га, добродзєю! а як жи там ставати можна! Коли єго як дужи богато провадили, та що з того, коли єго душа проклята на вік-віком амінь?! Бо там на тім трумні таких чортяків багацько, що не мали де ся подівати, і друтся єден з другим! Той каже, що «то моя душа!», а той каже, що «неправда, бо моя!». То от єго но спустят в землю, — то вони зараз єго душу возьмут до пекла! То чого ж нам там було ставати, та діяволам прислугу чинити і покланятися їм, коли Господь не приказує? То я для того не хотів там ставати“. — „Ну, як того другого везли бідного, то чого ти став і змовив пацєр?“ — „От, я вам скажу для чого: бо хоть коло него не
