не хочи, так як кіт сала, але він не роздумував довго і каже: „Соглашайтесь, добродзійко, соглашайтесь! вже вам рубля випущу з тої корови!“ Добродзіка подумала собі: „Добри рубля взяти дурно!“ Ну, вже соглашаєся на тото діло, і каже: „А де ж ми ту подіємся?“ — „От ходіт сюда до сіний!“ Вийшла вона до сіний. Взяв він положив єї на той солом'яник, де піп сидів, далій взяв ї по своєму втішати. Добродзіка, як тото пізнала, і каже: „Чуєти, Івани? я і без рубля буду все до вас ходити!“ Вибрав ї по своєму до свої сподоби, а піп аж мінится, а не може ніц зробити. Хотів кричати: „Що ти робиш?“ али си подумав: „Буде кипско, бо буди шельма крепко бити, щоб до єго жінки не ходити!“ Принесла жінка горівку, балюются вони недалеко опівночі, а піп сидит в солом'янику. Досит того, що вже порозходилися: забава прикратилась, попадя пішла додому. Але, як на тоє ж, взяло того чоловіка дужи на гризь: і, там, що піде на двір, то знов прийди. Але подумав собі: „Чикай, не буду ходити на двір, але в солом'яник на попа, ней пся віра цап бородатий не ходит до мої жінки!“ І каже голосно до жінки: „Жінко, я не буду ходити на двір!“ — „Ну, а де ж?“ — „От в той солом'яник, що стоїт в сінях“. Вона кажи: „Та шкода солом'яника, до чого ж він вже здастся?“ — „Чого! я завтра єго повезу до річки та виполощу, то він знов такий-сам буди, як і був!“ — „Ну, то як хочиш, так собі роби!“ Досит того, що як він походив через цілу ніч в той солом'яник, то так попа опаскудив, що навіть не знаю як сказати. Прийшло рано, бере затягає тиліжку, бере той солом'яник, двигує. Попа висадив, але попа не видит, бо той солом'яник був накритий рогозою і, хоть він там ходив в той солом'яник, але так робив: що-но зробит своє діло, то зараз і накриє тою рогозою. І каже до жінки: „Жінко!“ — „Що собі здумав?“ — „Я не буду мити того солом'яника. Ще хто загляни, то буде сміявся з мени! возьму та пущу так зовсім на воду!“ — „Ну, то добри ти кажиш, чоловічи, — то так і зроби!“ Завіз він єго до ставу, взяв та й кинув попа з тим солом'яником на воду, а сам взяв і пішов. Піп виглянув з того солом'яника, що вже він далеко, — як вискочив з него та ту в воду! Мало не втопився, і не знаю, як він вже там виліз. Прибігає додому такий, як шатан. Попадя подивилася на него і каже: „А тебе хто так обваляв?“ А піп каже: „Ей, сто кроть твою матер! не допікала би-сь хоць мені!… той сам, що тебе на солом'янику брав!“ — „Ну, ціхо-ціхо! — каже попадя: — вже годі!“ І ніколи вже в світі піп до чужої жінки не ходив, бо кажется мені, що добре єго той чоловік навчив.
Був собі чоловік і мав жінку молоду. І вона мешкала нидалеко косцьола, і все єї іти по воду — то коло ксьондза. Али разу єдного
