Бл. 1860-го року він увіходить у близькі стосунки з петербурзьким „Импер. Вольно-Экономическим О-вом“ і стає в нім за постійного члена-співробітника; разом з тим увіходить він до складу членів „Комитета Грамотности“ цього високозаслуженого Товариства і стає за його уповноваженого на західньо-подільський район. Димінському з Петербургу надсилаються усякі запити, книжки для шкіл, то-що.
І з близьким Кам'янцем Подільським вступає писар в тісні стосунки. Року 1862-го в Кам'янці засновується свій краєвий науковий осередок: „Подольскій Статистическій Комитетъ“, і Димінський, що жив тоді зовсім близько, у с. Гаврилівцях, бере в його перших заходах як-найактивнішу участь. Формальний його звязок з Комітетом почавсь одразу-ж-таки з 1862 року, коли Димінського обрано було на дійсного члена Подільського Комітета. Але й переїхавши із Гаврилівців до трохи дальшої Струги, Димінський не перестав листуватися з Подільським Комітетом; ми бачимо, як він виконує його різні доручення[1], заповнює програми і, що для нас найважніш зазначити, передає туди до Подільського Статистичного Комітету в середині шісдесятих років скількись великих збірок своїх фольклорно-етнографічних записів, — результат більше як десятилітньої роботи. Як відомо, Подільський Комітет серед своїх завдань ставив і видавання етнографічних матеріялів, — то мабуть саме для отих видань Комітету і надсилав Димінський свої довголітні записи.
Та на друк етнографічних матеріялів Подільському Статистичному Комітетові бракувало засобів, і справа ця все відтягалася. Тимчасом р. 1869-го Русское Географическое Общество вирядило на Україну („въ Юго-западный край“) етнографічно-статистичну експедицію з П. П. Чубинським на чолі. П. П. Чубинський взявся за це важке, але надзвичайно важливе з наукового боку, завдання з властивою йому жвавістю. Протягом року об'їздив він чимало пунктів Правобережної України, одвідав і Кам'янець. І тут од Подільського Статистичного Комітету та й од самого записувача Димінського безпосередньо Чубинський здобув скількись його етнографічних збірок[2]. Всі ці матеріяли переслав Чубинський
- ↑ Диви про це у нас „З поля фольклористики“, вип. 2, ст. 78. Під цей час Комітет дуже рахувався з Д-им, ставився до нього з великою увагою і надавав його роботі великої ваги.
- ↑ Диви „Трудь зтн.-стат. зксп.“ т. I, вип. I, ст. XVI. Тут (в передмові до I т.). Чубинський пише: „Подольскій Статистическій К-тъ предоставилъ въ распоряженіе экспедиціи сборникъ г. Дыминскаго, заключающій въ себѣ до 2000 пѣсенъ, считая въ томъ числѣ и варіянты… Г. Дыминскій (предоставилъ) — сборникъ повѣрій, загадокъ и вообще этнографическихъ матеріаловъ“. В томі I, вип. 2, на ст. 227: „Такъ, по Ушицкому уѣзду Подольской губерніи большая часть пословицъ сообщена намъ г. Дыминскимъ“. На превеликий жаль, далеко одначе не скрізь зазначував Чубинський в своїм виданні, що ті чи инші записи йдуть саме-іменно од Димінського; пускав він їх і анонімно. А що й мову записів
