Поспішно виняла зза пазухи папери і подала. З одного погляду він оцінив їх вартість: найновіший диспозиційно-оперативний наказ із ріжними поясненнями, додатками.
— Де це ти взяла, Катрусю?
— Не питай… часу нема… Арсене, коханий, тікай… негайно, бо тебе заарештують!… — похапливо і зі сльозами в голосі кидала словами.
— Хто? З якої причини?…
— Тебе пізнав Жорж. Він — чекіст. Комісар черезвичайки уже дав наказ зловити тебе… Вони пізнали тебе, знають, де ти.
Арсен зрозумів:
— Збирайся, Катрусю… разом тікаймо… — майже наказував: — Нічого не пакуй, тільки те, що найконечніше на себе і в руку… Ну, скоро…
Кетті почала нервово скидувати до валізочки всякі дрібні речі. Арсен сховав папери й одягався. Минуло кілька хвилин. На ґанку затупотіли чиїсь кроки і до кімнати влетів увесь лютий Жорж.
Він не мав часу чекати аж Блінов вийде з кабінету і дасть якесь точне розпорядження. Блінов випередив його своїм усміхом при Кетті, він випередить його там, де сам передчуває другого, ще небезпечнішого суперника. Він рішив не чекати на прихід аґентів з „чека”, а погнався сам арештувати шпигуна. Коли його очмаліла заздрість не могла досягти комісара Блінова, тоді з усією ненавистю звернулася проти того молодого українця.
— Стій! Руки вверх! — заревів чекіст; в руці він тримав револьвер.
