ру припудрована, Кетті, не мала в собі нічого вульгарного, якто часто буває в тих естрадових артисток.
Приємно вразило Арсена й те, що Кетті співала не масні куплєти, а популярні „чабарашки”, підфарбовані сатирою на „злобу дня”.
|
Я на бочке сіжу, |
— Гарна артисточка… шкода, що кабаретярка! — озвався Сергій із захопленням.
Останні слова товариша наче облили його холодною водою; навіть гірше, боляче дряпнули його. „Шкода, що кабаретярка”… Щирий оклик був такий зневажливий, що Арсен аж почервонів: добре, що товариш не знає його таємниці. Арсен у думках збирав відповідь: А може Сергій помиляється — чи ж усі кабаретові співачки, однакові? Чи нема між ними чесних, як про це нераз читаємо в романах…
Кетті збирала бурю оплесків. Найбільше тріскотів середній стіл, а чорний „піджак” аж скочив із крісла, плескаючи в долоні. Для Арсена новий удар; адже він не сліпий: він бачить як пнеться той „піджак”… Отже між ним і Кетті є вже якийсь звязок. Чи було б у цьому щось дивного, незвичайного? Добре остерігав його Петро. Чи варт було братися за таке діло і йти сюди, до самого дідька в пащу?… І для кого? Для чого?…
