водила ніч не могли її образити — вона поводилася з ними як з рівними — по купецьки… А тепер…
Дивилася на Арсена, конвульсійний корч голови стримав її мову.
Арсен зніяковілий стояв біля неї, не знав, що робити. Він не вмів потішати жінок, навіть ніколи не мав такого випадку, щоб якась жінка плакала перед ним і то ще з його вини.
Кетті почала легше віддихати і хусточкою витирала обличчя.
— Забери ці гроші… і йди собі, Арсене…
— Чому? що сталося? я не розумію в чім справа…
— І… і не треба… розуміти, коли ти… не відчуваєш того, що мені заподіяв…
— Та щож таке сталося, Кетті? Скажи просто… Їй-Богу, не знаю, що я погане зробив…
— Візьми свої гроші… Ти… не міг уже від чогось іншого почати розмови тільки від грошей, якби хотів зазначити, що для таких як я — —
Вона знову приложила хустку до очей.
Арсен боронився, як міг, уже не знаючи, чи не погіршує справи:
— От і маєш!… Але ж раніше ти не тільки взяла гроші, а ще й сама вимагала їх…
— Так, це правда… але тоді ти був для мене зовсім чужий… Я тоді ще тебе не кохала… Я була тільки шансонетка, а не жінка… Я думала, що зустріла в тобі людину, яка зрозуміє мене. Мені здавалося, що я відчула в тобі щирість, ніжне відно-
