до мене одного з своїх підручників, якогось завзятого доку. Побачимо, чи сотворить чудо той дока.
29. Сегоднї вранцї, — дожидаючи сподїваного доки, написав листа до М. Лазаревського про оту-о безталанну ніч і єму переказав ту саму брехню, що й Далеви. Одна брехня веде за собою другу. Се вже звичайна річ.
В першій годинї прийшов до мене дока. Розповів я єму свою пригоду і обіцяв єму за працю 25 карб. Овва! скількі він не пильнував, а добутку жадного нема. Що з воза впало, те пропало. Значить, про сю паскудну пригоду нїчого більш і думати. Так я і вчинив. Пішов обідати до Шрейдерса, та з досади трохи знов не нализав ся. По обідї знов завернув до тієїж таки підступної m-me Гільде. Бач яка християнська незлобивість! Трохи перепочив середь її чарівної родини та о 7-ій годинї у вечері пішов до князя Голицина. Тут були й леви тутешнього театру — Климовський і Владимиров. — Балакуни вони і мабуть гарні люди. Князь перечитав менї своє „Впечатлѣніе послѣ боя“. Не важні вражіння! Потім була бесїда про переклади Курочкина з творів Беранже. Я прочитав з памяти не переклад, а ориґінальні вірші Курочкина. Щоб не забути сего гарного твору, завожу єго до своїх записок. „Какъ въ наши лучшіе года“ і т. д.
30. Сегоднї розпочав патрети в ґрупі своїх щедрих приятелїв. Не скажу, чи вийде що з отсієї вигадки. Приятелї не ретельні на сеансах; а в роботї річ се важна. Побачу, що буде далї: коли сеанси затягнуть ся, так намалюю патрет кожного олівцем та на тому й скінчу рахунок з приятелями, але вельми-б я сего не хотїв; тим паче, що сподїваний малюнок сепією дуже добре згуртував ся і я бажав би довг свій поквітувати достойно.
Прийшов лист від М. С. Щепкина. Кличе побачити ся з ним в селї Никольському (се маєтність сина єго). Коли-ж нема у мене на отсю подоріж
