І чари дїяла… І я…
О, чарівниченько моя!
Менї ти всюди помагала,
І всюди, зіронько моя!
Ти не марнїла, ти сияла…
В степу безлюднім в чужинї,
В далекій неволї,
Ти в кайданах пишала ся
Як квіточка в полї,
І з казарми смердячої
Чистою, сьвятою
Вилїтала як пташечка
І понадо мною
Полинула, засьпівала,
Моя сизокрила.
Мов живущою водою
Душу окропила.
І я живу, — і надо мною
Своєю божою красою,
Вітаєш ти, мій херувим,
Золотокрилий серафим.
Моя порадонько сьвятая,
Моя ти доле молодая!
Не покидай мене в ночи,
І в день, і в вечері і рано —
Вітай зо мною — і учи, —
Учи не ложними устами —
Хвалити правду! поможи
Молитву дїяти до краю.
А як умру, моя сьвятая,
Моя ти мати! положи
Свого ти сина в домовину,
І хоч єдиную слезину
В очах безсмертних покажи.
III.
