|
И если хочешъ въ рай ввести |
25. Ранком в 7-ій годинї одержав листа від Лазаревського. Пише, що менї дозволено приїхати до Петербурга і жити там. Лїпшого поздоровлення з моїми іменинами не можна й бажати.
О трейтїй годинї зібрали ся на обід Н. Брилкин, І. Брилкин, Ґрас, Лапа, Кудлай, Кадинський, Фрейлїх, Климовський, Владимиров, Попов, Товбич. За обідом було весело; гомонїли, і зграбно було; бо все товариство було однодушне, просте і до високого ступня благородне. За шампанським я про мовив спич: спершу подякував моїх гостий за шанобу зроблену менї, а нарештї сказав, що я не ремствувати му на Бога, коли скрізь зустрічати му таких добрих людий, як вони — нинї сущіє зо мною; і що память про них я на віки збережу в своєму серцї.
- ↑ Переклад:
Коли на той сьвіт перебрав ся —
Наш незабутнїй Миколай —
Так до Петра він там подав ся,
Щоб одімкнув той двері в рай.
— „Ти хто?“ ключар єго питає.
— „Отсе ще! „хто!“… я „русскій“ цар!“
— „Еге! так підожди з годину, —
Сам знаєш: тїсна стежка в рай;
І брама райська — геть вузенька.
Поглянь: народу чималенько“.
— „Та бачу-ж, бачу: самий зброд!
А щож, скажи, се за народ?“
— „Не пізнаєш?! та-ж се росияне,
Твої бездушні все дворяне;
А то — он — вольниї хрестяне:
Вони в старцї усї пішли —
І голими у рай прийшли“…
Тодї подумав Миколай:
„Так он як достаєть ся рай“.
І пише сину: любий Саша!
Гірка на небі доля наша!
Коли тобі підданих жаль, —
Так ти достатки їх позбав,
А хочеш в рай ти їх ввести, —
Так попід тином всїх пусти“. —
