25. Високоповажаний М. О. Максимович пошанував мене обідом і між інчими покликав і своїх ветхих деньми товаришів Поґодіна і Шевірева: Поґодін ще не такий старий, як я гадав собі. Шевірев старійший за єго. Не вважаючи на свою сивеньку голову, не викликує до себе шаноби. Солодкий до нудоти дїдок. Під кінець обіду амфітріон вичитав власні вірши, скомпоновані менї на честь. По обідї люба господарка просьпівала кільки пісень українських. Гостї у восхитї розійшли ся, кому куди треба, а я завернув до С. Т. Аксакова з думкою попрощати ся з ним. Він спав і не було менї талану поцїлувати єго прекрасну голову сиву. До 10 години перебув я в Аксакових і раював, слухаючи мої піснї рідні, що сьпівала Надежда Сергіївна. Уся родина Аксакових щиросердечно спочуває Українї, її пісням, і взагалї її поезиї. В 10-ій годинї з Костянтином і Йваном Аксаковим поїхав до Кошелева. Тут стрів ся і познаємив ся з Хомяковим і з старим кн. Волконським — декабристою. Добродушно без всякої жовчи розповів він деякі епізоди з свого заслання тридцятилїтного; нарештї додав, що ті з єго товаришів, яких позакидали до самітних келий тюремних — всї повмирали; оті, що нудили ся по кільки у купі — ті пережили своє мордовання; між ними й він.
26. О годинї 9 попрощав ся я з М. С. Щепкиним і з єго родиною. Він поїхав до Ярослава, а я, забравши свою мізерию, поїхав на залїзницю і о годинї другій, запакований у ваґонї, покинув гостинну Москву. В Москві більш за все радувало мене те, що між осьвічених Москвичів а найпаче в родинї С. Т. Аксакова зустрів я теплий привіт до себе і щире спочуття до моїх поезий.
27. О годинї 8-ій у вечері голосний льокомотив засвистїв і зупинив ся в Петербурзї; через годину я був вже в кватері мого щирійшого друзяки М. М. Лазаревського.
28. По снїгу, та по слотї оббігав я половину міста майже, що без потреби. По дорозї завернув
