7. Була думка, з'їздити в Павловськ до старенького Бюрно; але отсїй невинній думцї пошкодив художник Соколов: я зайшов до єго по дорозї, пробув у єго до 4-ої години тай опізнив ся - на залїзницю. Непростима розкиданность.
У вечері пішли з Михайлом до Семена і не застали єго в господї.
8. Користуючи з доброї погоди, пішов я в Семеновський полк шукати кватеру Олїйникова. Кватеру знайшов, а господаря — нї і пішов на Басейну до Кокорева. І сего відкупщика-письменника не було в господї. По дорозї зайшов на Литейну до Василя Лазаревського, трошки відпочив і подав ся пішки на Большую Подяческую обідати до Семена. По обідї вийшли на вулицю і случаєм завернули до горопашного, безталанного єнорала Корбе. Сумує бідолаха не того, що з служби єго прогнали, а того, що Станислава не дали. Бідолашна безщасна людина!
У вечері зайшов до свого товариша по засланню, до Круневича. Тут було багацько Поляків і чимало Москалїв; між ними дві знаменитости: Грап Толстой — автор солдацької Севастопольської піснї і оборонник Севастополя єнорал Хрулев. Остання знаменитость — здала ся менї — приборканою.
9. Квітував за непомірну вечеру у Круневича.
10. Був у московського знаємого — Безобразова; а потім у Рамазанова і у Михайлова. Хотїв піти на виставу, та не пощастило. Цар перешкодив. Дивив ся в цирку-театрі „Москаля-Чарівника“. Чарівний Семен! а останнї — нї відь що!
11. Упрохав Каменецького клопотати в цензурному комітетї — про дозвіл надрукувати „Кобзарі Гайдамаки“ під фірмою „Поезиї Т. Ш.“ Що то з сего буде?
Зайшов по дорозї до сьпівака-актора Петрова. Він тільки потовщав, а вона!.. Овва! З гарнесенької Ганни Яківнї зробила ся поважною, а все таки, любою бабусею. Не міцне отсе жіноцтво! Забіг до Семена, випив чарочку горілки і пішов обідати до
