купу каміння, накидають верблюдових, кінських та овечих кісток, що лишають ся після жертвоприношений, вкопають височезну деревяну веху; інколи поверх неї спис, обвивають веху ріжнобарвим лахмиттям, та на сему й кінчить ся замогильна шаноба сьвятому. А грішникові справляють більш чи менш коштовний памятник уважаючи на ті достатки, які лишили ся по єму. Проти памятника того, на двох невеличких, оздоблених стовпчиках маленькі мисочки: в одній близькі родичі палять по ночам овечий лій, а в другу наливають на день води про пташок, щоб пташечка, напившись води, помолила ся Богові за душу любого, але грішного небіжчика. Безсловесна, поетична молитва дикаря! В чистотї і високости її мабуть дехто не був би певним і заборонив би її, яко поганську богозневагу.
16. По заходї сонця заштилїло і в першій годинї ночи вітер подув з зюйд-осту. Вітер тихий, рівний, самий такий, якого й треба нашому почтовому човну. Діждавшись сьвіту, зібрав ся я на найвисшу прибережну скелю і сидїв там доти, доки не захотїло ся менї їсти, себ то до самого півдня. Не спостерігши на обрії нї сподїваного, нїже жадного інчого вітрила, вернув ся я сумуючи на город, та, заким ще обідати, взяв ся до своєї дорожної шинки. Що дня меншає її. Ще кільки день сподїванки і з неї лишить ся сама тільки нїкчемна руїна. Добре, як що я поїду на Астрахань. Там є крамницї сарептських зайдів і вже-ж між ними, мабуть, не без ковбас. Без ковбаси Нїмець не проживе нїже єдиної днини. Значить копчений продукт можна буде поновити. А що як доведеть ся ченчикувати й через Гурєв та через Уральске зеленими та срібними берегами Уралу благочестивого? Тодї-от що? зуби на полицю, а хотїн в торбу, або-ж щоб спекати ся голодної смерти вдати з себе ворожбита, а ще лїпше мученика за віру — попа-б-то розстригу. Ба! тодї, не мов по щучому наказу, усе перед тобою вродить ся, починаючи з каймика і джурмицї і кінчаючи „свальним гріхом.“ Огидливо! гірш за всяких поганів.
