подібна пригода стала ся в Орську; згадавши її, і розмову перевели на Орськ, добре памятний і менї і Маєвському. Маєвський, хоч і не промовиста людина, а так живо змалював оту не красовиду пустелю — фортецю, що я заслухав ся і в моїх споминках посьвітлїйшали і всьміхнули ся перші темні днї моєї неволї. Чи прийдуть коли ясні і веселі споминки і про теперішнїй мій побит? Факт перед вічми, а все таки не ймеш віри.
В 9-ій годинї вечера вернув ся я на город і застав ще моряків: вони весело лицяли ся коло комендантихи. Менї так остогидли нїкчемні хвастощі, що я, почувши ще здалеки голосний гомін, повернув собі геть вправоруч, і ходив коло фортецї, аж доки пробили „зорю“. Прогулка в незвичайну пору стомила мене і на велику мою радість ранїйш звичайного поклала мене спати. За се я в душі подякував любих астраханських моряків.
Одначе не спало ся менї так спокійно, як я сподївав ся: впродовж ночи кільки разів я прокидав ся і спостерегав вітер. Перед сьвітом вітер затих. З надїєю на єго крутярство, я заспокоїв ся і заснув. Наснили ся менї Кулїш, Костомарів і Семен Артемовський: буцїм зустрів їх у Лубнях на Спасівському ярмарцї. Кулїш і Костомарів були в одежі звичайній, а Артемовський в якомусь фантастичному, театральному убранню. В отсему фантастичному нарядї він ставив ся на вулицї Петру Великому, а я тутечки-ж малював для Кулїша молодого сьлїпого лїрника в тирольскому убранню. Ввижати ся отсїй нїсенїтницї не дав далі мій услужливий „дядько“: він принїс на город нового кителя і розбудив мене; а я єму дав за се великий гурок і редьки.
Вітер не зрадив моєї надїї: вранцї повернув до зюйд-осту. Пароплав вранцї вийшов з гавани і поплив на Кизляр, а я провів єго очима на обрії і взяв ся до свого чайника, а потім до журналу.
18. Скінчивши оповідання про вчорашні подїї, став я собі мріти про чарку горілки та про неве-
