Цю сторінку схвалено
мов вони цілком поділяли Септарові погляди. Ба навіть за хвилину почали розходитись, вимовляючись тим, що вже пізно, а завтра чекають на них справи…
Збентеженим, здивованим поглядом водив софта навколо себе — в голові його немов щось світало.
— Пута шайтана… пута шайтана… — шепотів він зсинілими устами, звернувши бліде обличчя до обуреного хаджі Бекіра.
Але той в безсильній злості тільки плював та сипав прокльони.
Останніми покинули башту хаджі Бекір та софта.
Мов привиди ті, сунулись вони по залитій місяцем вулиці, волочучи за собою довгі й головаті тіні. Сумні і розчаровані, виливали старі фанатики один одному свої жалі й, немов спочуваючи їм, зітхало оддалік море та тоненьким голоском плакала в гаях сплюшка…
|
28. IX. 1899 р. |
