|
|
Йик світ світом, то чоловік одної не може держати ся.
Поміж маржиною палять ватру (на Божій неділі).
Аби маржинка була світуча, красна, як Боже світло, — аби до маржини не мав приступу злий.
Аби овечки чинили ягнички.
Аби ваша коровка, ваша овечка була плідна, як мурашок, як мошка-комар.
Худобийна Паска.
Аби худоба була така тиха, як тихо в хаті.
Абис була така весела, як цеса Божа днина, абис була така цвітна, як цес день цвітний.
Щоб моя худоба була така тиха, як корінь в землі, щоби була така манниста, як у потоці вода.
Ти меш годувати мене і мого гадзу, а я тебе буду шьинувати, шоби ти легко спала, шоби с рідко рикала, шоби тебе чередінниця не пізнала, де ти ночувала, де ти стояла, шоби ти у мене довго пробувала, шоби тебе не урекли, так як мене не врикла земля, як я гола була.
Чорт був так як Бог з первовіку. Він крутився шумом на воді, як живий, а Бог не знав, з чого він походить.
Бог знав усе на світі, але нічого не міг зробити, а Арідник мав силу до всього.
Арідник вигадав усю музику (лиш фльоєру й трембіту Бог).
Арідник наробив вівці та кози тай пас.
Арідник видумав віз, ватру (вона була тоді без диму), млин, хату, (слово нерозбірне), коня, вовка, тютюн.
Бог крав у нього вівці, кози, скрипку, дудку, ватру.
Арідник як виносив землю з моря, то сховав трохи землі у рот, але Бог закляв, то земля почала рости в роті. Арідник плював, а там, де плюне, земля росла і з того гори.
На початку світа Бог поступив і арідник.
Він, що є на світі — мудрощі тоті — то усьо від нього. Він вигадав де віз, де терниця, де що є.
Тепер чортів менш, бо вже мають роботу на фабриках, коло машин, у телефоні, у колії, велосипеді.
І день не має до чоловіка моци, седить у скалах та у річці Богові штудерації.
