Сторінка:Леся Українка. Бояриня (1918).pdf/52

а як і ні — не жалуй, що поміг.
 (Сидять який час мовчки, обнявшись).
Степан (підводиться і подає Оксані руку).
Ходім, я заведу тебе до хати.
Бач, сонце вже навзаході.
Оксана. Ходім.

(Спіраючись на руку Степанову, іде до будинку. Не доходячи рундука, спиняється і обертається, дивлячись на західнє сонце, що вже зникає за обрієм).

Добраніч, сонечко! ідеш на захід…

Ти бачиш Україну — привітай!

27–29. IV. 1910.