експлоатованими«) за право й можливість існування на землі; змагання — якому судиться позначити цілу дальшу, аж до наших днів, історичну епоху…
Трудові маси, що набували все більшої політичної сили й суспільної ваги та підносилися в свойому культурному рівні — згодом не могли не усвідомити разячих контрастів між високими ідеями демократії й реальною дійсністю в умовах капіталістичного устрою. Пропагуючи в теорії гасла свободи людини й почасти здійснивши її в площині формально-правній, демократія не спромоглася забезпечити цієї свободи в основній для існування суспільства соціяльно-економічній ділянці. Навпаки, якраз саме з розвитком політичної демократії й капіталізму, в його класично-лібералістичних формах, господарська і соціяльна залежність маєтково слабшого від сильнішого проявилася з незнаною ще силою… Формально вільний громадянин обернувся в раба нової соціяльно-економічної системи!
Розгляд історичних процесів вказує, що політичні права й впливи даної суспільної ґрупи майже завжди стояли в прямій пропорції до її господарської сили. Цього неписаного »закону« не зуміла скасувати й демократія! З розвитком її політичної й економічної системи, проголошені нею громадські й політичні права все більше втрачали на своїй практичній вартості — перетворюючися в замаскований середник узалежнення більшости від меншости.
Ідеї рівности, що в часі французької революції
