7/VIII. Стоїмо в кригах. Спускаємося на лід. Люди вештаються біля накрижника, скакають з крижини на крижину. Фотографи безперервно псують платівки та плівку, а мисливці — кулі та дріб. Покищо вбили лише дві чайки, але всі сподіваються забити білого ведмедя. На жаль, ведмеді не квапляться потрапити до нас у гості.
Життя на судні набирає інших форм. Хоч усі стоять вахти, але більшість людей на вахтах лише спочивають од сну та їжі. Наші коки працюють як і перше. Ранком ми маємо какао та сир або ковбасу. Обід — із трьох страв. Із-за третьої безперервно сперечаємось: хто хоче помаранчів, хто яблук, хто сушні, а хто американського консервованого компоту з ананасів. Щоб помирити всіх, артільник обіцяв давати кожну з цих страв за день. Маємо виключно білий хліб і не боїмося цинги, що завжди страшна за полярним колом тим, хто погано харчується.
Лікар Сергій Митрофанович тепер теж має роботу, бо мусить ходити біля електрика, старого Сердюка, що лежить із звихнутою ногою. Ми сміємося з лікаря, що його
