ляко̂въ во̂нъ казавъ: „яко время єсть христіяномъ на поганѣѣ, яко сами имѣють рать межи собою“. На лихо оденъ то̂лько Данило жваво брався до дѣла! Якъ крѣпко бажавъ во̂нъ приборкати Миндове, знати съ того, що во̂нъ вельми розсердився, одержавши звѣстку, що во̂дъ него во̂дреклися останни̂ спо̂льники, на котрихъ во̂нъ покладавъ надію; во̂нъ посылавъ до Риги велики̂ подарунки, що бъ по̂дбити Нѣмцѣвъ на во̂йну и не хотѣвъ ити на мирову зъ Миндове, коли сей прохавъ згоды. Поляки зреклися воювати зъ Литвою, а лицарство хочь и розпочало во̂йну, та швидко во̂дступило єѣ и згодилося зъ Миндове; навѣть почали єму запомагати. Данило лишився то̂лько въ спо̂лцѣ зъ небожами Миндове та зъ нанятыми ватагами Ятвяго̂въ и Жмуди. Показалося, що силы въ обохъ супротивнико̂въ ро̂вни̂ и Данило мусивъ вдовольнитися тымъ, що синови єго Романови Литовцѣ выдали Новгородокъ, Волковыйскъ, Слонимъ и инши̂ зъ умовою, що бъ Романъ вызнававъ верховну власть Миндове; мабуть, що тодѣ жь выговоривъ Данило Товтивилу безпечне володѣнє Полоцкомъ.
Ся згода не рѣшила справы, бо нѣ оденъ зъ супротивнико̂въ не взявъ переваги; за ко̂лька роко̂въ мѣжь ними зно̂въ выбухла незгода. Здається, Литовцямъ не подобалося, що Василько бравъ участь въ походѣ Татаръ на Литву. Якъ би воно тамъ не було; але Литва захватила Романа; батько и дядько єго почали шукати єго по Литвѣ и руйнувати єѣ. Съ того часу по саму смерть Миндове Литва ворогувала зъ Украиною-Русю. Та зъ сего ворогованя нѣчого не вийшло, бо у Миндове були бо̂льше важни̂ справы, во̂нъ виряжавъ на Русь то̂лько ватаги руйнувати и пустошити Руски̂ Землѣ. Русины мстилися то̂лько надъ тыми ватагами. Обставины вже не сприяли такъ, якъ колись, хочь Миндове и ворогувавъ зъ лицарствомъ. Польщу зно̂въ спустошили Татаре и Литва и мѣжь Польскими князями не було одностайнои думки и солідарности. У Нѣмцѣвъ вороги були свои — Прусы. Тымъ-то Украина-Русь мусила рахувати лишень на власни̂ силы; але жь якъ на те, не мо̂въ умысне, на неи напали Татаре и сгали для неи лютыми ворогами.
Отъ же бачимо, що Данило доволѣ спинявъ розро̂сть силы Литвы, але замѣры єго роздавити зъ самого початку силы Литвы яко ворога Руси не мали вдачи. Може бъ сталось инакше, коли бъ Данило мо̂гъ пильнувати то̂лько про саму
