шнёго Галицкого старосту Станислава съ Ходеча а Льво̂вскимъ старостою Рафала зъ Ярославя. Рафалъ вразъ зъ братомъ своимъ Спыткомъ съ Тарнова, по̂дкоморіємъ Перемыскимъ, утворили були за королѣвскимъ дозволомъ ординацію або маіоратъ (1470 р.) и го́роды Ярославъ и Переворскъ въ одно родинне майно зьєдинили. Родина Одровонжѣвъ уступила тодѣ зъ го́родо̂въ Львова, Глинянъ и Жидачева и лише задержала въ своихъ рукахъ Самбо̂рске староство. Завважати тутъ треба, що кро̂мъ дѣйстныхъ старосто̂въ, яки мали політичну и судову власть, були ще старосты — державцѣ (tenutarii), се бъ то таки, що не мали жаднои власти а лише арендували королѣвски̂ доходы. Дѣйстными староствами кро̂мъ головныхъ рускихъ го́родо̂въ, були ще й Жидачѣвъ и Самбо̂ръ, а недѣйстными (тенутами) були Глиняны, Щирець, Городокъ и и. Одровонжѣ выперти̂ зо̂ Львова, Жидачева и Глинянъ, зберегають собѣ всю власть въ староствѣ Самбо̂рско̂мъ, бо задержали собѣ тута навѣть и земски̂ уряды того повѣту. Такожь и въ Сяно̂цко̂мъ староствѣ членъ иншои вѣтки Одровонжевого роду зо̂стає старостою. Около 1451 р. бувъ Сяно̂цкимъ старостою Микола Пєньонжекъ зъ Вотавиць, зъ роду Одровонжъ. Бувъ во̂нъ заразомъ и генеральнымъ Крако̂вскимъ старостою и старостою Кросняньскимъ и Бѣчскимъ. Въ ту пору церква и держава вважалися головными по̂доймами роду людского, нероздѣльними въ розумѣню мужѣвъ державныхъ тодѣшнёи Рѣчи посполитои Польскои, то жь часто подыбуємо ро̂вночасно члено̂въ однои родины на найвысшихъ щебляхъ духовнои и державнои го̂дности. Бо коли Микола Хшонстовскій во̂дъ 1430 р. єсть старостою Сяно̂цкимъ, то король Владиславъ Ягайловичь именує 1435 р. по смерти біскупа Яна зъ дому Доліва, Петра Хшонстовского зъ дому Стшегоня, каноніка и приходника при св. Фльоріянѣ въ Краковѣ, латиньскимъ Перемыскимъ біскупомъ. Саме такъ, якъ по смерти Льво̂вского латиньского арцибіскупа Яна Ряшо̂вского именовано 1436 Яна зо Спровы Одровонжа проти волѣ латиньскои Льво̂вскои капітулы, що выбрала була Сильвестра Сціховія, — такъ и по смерти латиньского Перемыского біскупа Яна зъ Долівы именовано єго наслѣдника проти волѣ тодѣшнёи латиньскои Перемыскои капітулы. Капітула выбрала була на біскупа Перемыского Францѣшка де Оржекъ Свѣрщка, Льво̂вского декана а каноніка Перемыского
