и бояръ. Прійшла зручна пора Ярославови и во̂нъ року 1031, злучившись зъ Мстиславомъ, иде на Польщу, пустошить єѣ и во̂дбирає Червеньски̂ мѣста. Въ оповѣданю про сей похо̂дъ, є деяки̂ непевни̂ хронольогічни̂ звѣстки. Всѣ польски̂ хроніки свѣдчать, що Болеславъ умеръ року 1025, а не 1030 и що по смерти єго не було въ Польщѣ великои колотнечи. Хочь Мечиславъ II. и выгнавъ Отона и силомо̂ць добувъ собѣ корону, але се була звичайна рѣчь въ исторіи першихъ Пясто̂въ. Велика колотнеча и народный рухъ проти духовеньства и бояръ сталися вже по̂сля смерти Мечислава II. въ роцѣ 1033 або 1034. Отся помылка въ Несторово̂й лѣтописи довела до мыльного вызначеня часу колотнечи въ Польщѣ и Ярославового походу. Значить, треба згодитися, що Червеньскъ привернено зно̂въ до Руси въ роцѣ 1033 або 1034.
Польске безкоролевє по̂сля Мечислава II. запомогло Ярославови мо̂цнѣйше затвердити за собою Червеньски̂ мѣста; навѣть выбо̂ръ Казимира не мавъ вплыву на панованє Ярослава надъ тыми мѣстами. Казимиръ черезъ все своє житє пильнувавъ повертати ти̂ Польски̂ Землѣ, що порозбирали сусѣды въ годину безкоролевя, особливо тодѣ, якъ во̂нъ воювавъ съ Чехами. Выступити проти Руси у него не було нѣ часу, нѣ спроможности. Въ мѣсто ворогованя Польскій король здружився зъ Рускимъ княземъ и побрався зъ Ярославовою донькою. Ярославъ запомо̂гъ Казимирови до останку по̂дгорнути Мазуро̂въ, котри̂ до сего часу прямували задержати свою самосто̂йно̂сть. Казимиръ не вспѣвъ нѣчимъ во̂ддячити Ярославови, але Длугошь съ проста повѣдає, що Казимиръ вернувъ Ярославови всѣ ти̂ Землѣ, котри̂ позабиравъ бувъ Болеславъ, вертаючись съ Кієва.
Мусимо ще разъ вернутися до питаня про людно̂сть Галичины. Въ историчному польскому письменьствѣ не разъ подавано гадку, що племя, котре сидѣло по берегахъ Сяну и во̂дси въ глибину краю, було польске, але по̂дъ вплывомъ володѣня тутъ Рускихъ князѣвъ воно перевернулося на Русино̂въ. Звернувши добру увагу на всѣ жерела, мы ясно бачимо, що Полякамъ нѣколи було затвердитися въ ото̂й краинѣ. Не змагаємося, що польске володѣнє було тутъ по переду Руского, одначе жь помѣчаємо, що національно̂сть Хорвато̂въ, якъ во̂друбного племени, не зникала тутъ до ко̂нця X. вѣку. Несторъ
