Сторінка:Монографіи до исторіи Галицкои Руси М. Смирнова, М. Дашкевича и Дра И. Шараневича (1886).pdf/44

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 36 —

тронѣ. Можна гадати, що король по̂дписуючи отсю умову, рахувавъ на свого небожа Ивана; але небавомъ Иванъ вмеръ бездѣтно, черезъ що Людовикови̂ потомки повинни̂ були позбутися права на польску корону. А Людовикови сего не хотѣлося. Тымъ-то во̂нъ занявши спершу всю Галичину своими залогами, повернувъ усѣ свои засобы, що бъ знищити ти̂ статіи умовы 1355 року, що забороняли донькамъ єго сѣсти на Польскому тронѣ.

Дарами и обѣцянками король прихиливъ до себе духовныхъ и мирскихъ дуко̂въ и найшо̂въ мѣжь ними такого собѣ прихильника, що жваво запомагавъ єго замѣрамъ. То бувъ по̂дканцлєръ Завѣша. Король за по̂дмогу обѣцявъ зробити єго єпископомъ крако̂вскимъ. Тымъ самымъ шляхомъ король вплывавъ и на шляхту. Во̂дъ давна заведено въ Польщѣ податокъ, що звався „крулєвщизною“. До Локетка „крулєвщизны“ платили два грошѣ зъ лану. За Владислава Локетка и Казимира „крулєвщизну“ по троха побо̂льшували и довели єѣ спровола до шести грошѣвъ. Се выкликало скро̂зъ ремствованя. Во̂дпоручники шляхти ѣздили року 1355 въ Угорщину и просили короля Людовика знести незвычайно тяжки̂ податки. Людовикъ згодився. Якъ вмеръ Казимиръ и почався безладъ, то шляхта по троха зовсѣмъ забула, що треба платити крулєвщизну. Въ роцѣ 1374 урядники короля Людовика приперли шляхту, вымагаючи, що бъ оплатила крулєвщизну по 6 грошѣвъ. Така несподѣванка вельми вразила шляхту; та й не було съ чого сплатити податокъ; доводилось, або пожичати або нищити своє господарство. Король оповѣстивъ, що во̂нъ готовъ замѣсть 6 грошѣвъ брати на крулєвщизну то̂лько по 2 зъ лану, що бы за те Поляки згодилися вызнати за єго доньками право на польску корону. Шляхта радо пристала на се; заразъ вырядила до короля посло̂въ, и року 1355 въ Кошицяхъ зложила съ королемъ во̂дповѣдну умову. Депутаты такъ догоджали королеви, що згодилися узнати за Польску королеву ту доньку, котру схоче самъ король, або єго жѣнка. Король выбравъ Катерину и депутаты заприсягли ѣй въ Кошицяхъ. Одначе не довелося надѣти корону на Катерину, бо небавомъ вона вмерла. Король скликавъ депутато̂въ въ друге, що бъ заприсягли друго̂й єго доньцѣ Маріи. Депутаты на сей разъ подѣлилися на партіи: одни̂ по̂дъ проводомъ Яна, архієпископа Гнезнень-