наче бъ то не займаючи старого ладу и звычаѣвъ, лишили въ Галичѣ во̂друбного князя Романа Мстиславовича.
Бояре змагалися, хотѣли, що бъ було по ихнёму. Затяглася боротьба, котрои добуткомъ була то̂лько часта перемѣна князѣвъ. Звычайно си̂ перемѣны становлять въ вину самымъ то̂лько боярамъ, наче бъ то вони вже звыкли такъ перемѣняти князѣвъ; отже не сами̂ бояре були тому виною: де за кого съ князѣвъ бояре и вступалися, также выганяли такихъ вороги бояръ.
Отсе и вияснює намъ во̂дносины бояръ до Романовыхъ сыно̂въ, котри̂ зъ самого малку були претендентами на Галицкій сто̂лъ. Бояре сперечалися, бо Романовичѣвъ хтѣли садовити на Галицкій сто̂лъ не зъ ласки бояръ, а якъ дѣдичѣвъ батько̂вщины; до того же бояре памятували Романа яко свого лютого и небезпечного ворога. Певно, що Романъ затвердився въ Галичѣ на перекоръ усѣмъ змаганямъ бояръ и на останку бажавъ знѣвечити ихъ усѣхъ. Хочь заразъ по̂сля смерти Романа бояре „цѣловаша крестъ къ сыну єго Данилу“, и боронили єго проти Рурика, але се сталося за тымъ то̂лько, що „по смерти Романовѣ снимался король со ятровью своєю, во Сяноцѣ: приялъ бо бѣ Данила, како милого сына своєго, оставилъ бо бѣ у него засаду, Мокъя великаго слѣпоокаго, и Корочюна, Въплта и сина єго Витомира, и Благиню, иныи Угры многи, и за то не смѣша Галичанѣ ничтоже створити, бѣ бо инѣхъ много Угоръ“.
Небавомъ обставины помогли боярамъ вызволитися во̂дъ ненавистныхъ имъ Романовичѣвъ, котрымъ вони пото̂мъ були поспо̂льными ворогами. Те, що бояре двѣчи закликали въ Галичину Данила, не суперечить тако̂й ихъ політицѣ: кличучи вперше Данила, вони сподѣвалися, що єго имя не поможе зо̂брати гро̂зьне рушенє проти ихъ ворого̂въ Игоревичѣвъ и въ сему вони не помылилися. Спекавшись Игоревичѣвъ, бояре держали Данила зъ умовою, що бъ вони орудували усею властю. Шкодила имъ Данилова мати, вони єѣ выгнали „хотяща бо княжити сама“. Другимъ разомъ черезъ те покликали Данила, що на Галичину йшовъ Мстиславъ.
Коли Данило выро̂съ и вже самъ ставъ устоювати за своє право, во̂нъ обпирався на те саме, на що колись вказували єго прихильники, що во̂нъ дѣдичь. Князювати въ Галичинѣ во̂нъ
