Сторінка:Моріс Верн. Біблїя або книги Старого Завіта. 1903.pdf/60

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

ходять ся ріжно, там на нашу думку занадто богато сили, надмірне богацтво. Євреї, думали ті теоретики, найчастїйше вдоволяли ся сполучуванєм до купи давних народних переказів, часом позичених у сусїдних народів, потім записуванєм історичнїх спогадів прикрашених із упливом часу. Так мали повстати Пятикнижє й історичні книги, компілятивні твори, що збільшувались мов кулї зі снїгу через постійні додатки та перерібки підчас семи чи восьми столїть. Творчість жидівського духа показувалась нїби тілько в Пророках, Псальмах та кн. Йова. Ми гадаємо, що такі погляди мусять зникнути, коли розібрати краще біблїйні книги, і ми уважаємо, що творча сила дійшла до найвищого розвитку в творах жидівської лїтератури, що доховались до наших часів.

Так, по нашому, жидівська лїтература, така, як її знаємо з Біблії, єсть лїтературою пізнїщою від часів полону. Традиція уважала, що Біблїя приняла остатню викінчену форму за часу Ездри, і ми-ж покладаємо збір її в тих віках, що йшли зараз після сього реформатора, себ-то в IV, III, II і I до Хр. Ми гадаємо, що ранїще полону мусїли бути лїтературні твори, окрім епіґрафічиих памятників, exvoto напр., що мусїли знаходитись