ко̂лькохъ чоловѣко̂въ; си̂ повѣдали, що Глухо̂вцѣ чекають великои силы Москалѣвъ, що бъ поповнити залогу. Полякамъ треба було попередити сподѣвану силу. Король вырядивъ на приступъ Чернецкого съ пѣхотинцями и гарматниками, а самъ сидѣвъ у таборѣ.
Въ Глуховѣ були козаки глухо̂вскои сотнѣ по̂дъ урядомъ Дворецкого; та зъ околиць поприходили люде въ облогу. Бувъ ще тамъ и старшій урядникъ, генеральный судія Животовскій; була й залога зъ московскихъ ратнико̂въ по̂дъ урядомъ Аврама Лопухина. Мѣсто по̂дперѣзували валы въ двѣ лавы и два ровы. Глухо̂вски̂ козаки наладжували, що треба було, и выготовлялися битися зъ ворогомъ, хочь єго й бо̂льше и хочь во̂нъ сильнѣйшій. Не дати Полякамъ Глухова була важна рѣчь: доля Глухова кермувала дальшимъ поворотомъ во̂йны. Добудуть Поляки Глухо̂въ, тодѣ имъ не запереченый шляхъ въ саму Московщину. Тымъ-то для московскои справы користнымъ було зупинити Поляко̂въ по̂дъ Глуховомъ доти, доки зъ Батурина вырушать Бруховецкій и Ромодановскій и нападуть на королѣвске во̂йско зъ боку. Коли бъ Поляки обминули Глухо̂въ, такъ якъ Батуринъ, такъ могли бъ вельми спустошити царски̂ селитьбы въ Московщинѣ.
Чернецкій першь усего заво̂звавъ Глухо̂вцѣвъ на доброво̂льцу здачу. Глухо̂вцѣ во̂дмовили. Тодѣ Чернецкій рушивъ на приступъ. Съ трехъ боко̂въ палили по Глухову. Проти входу, що звався „водяною брамою“ Поляки прихапцемъ насыпали копець, постановили на нѣмъ гарматы и метнули бомбами и гранатами, а пѣхотинцѣ кинулися зъ другого боку на валъ, съ третёго боку наступали охочи̂, та „люзьна челядь“. Одначе гарматы не шкодили Глухову, бо копець по̂дъ нихъ Поляки насыпали вельми далеко во̂дъ мѣста. Глухо̂вцѣ хоробро во̂дбили приступъ зъ обохъ боко̂въ, не вважаючи на те, що польски̂ вояки билися зъ великою во̂двагою, и оденъ другого выкликавъ до поєдинку, коли хто погорджавъ єго, поспѣшаючи на приступъ. Прогнавши приступъ, козаки сами̂ зробили вылазъ и нашкодили ворогамъ своими ручными самопалами.
Така то невдача выпала на долю Поляко̂въ въ першій день приступу. Чернецкій и стари̂ паны мовили тодѣ королю:
„Намъ треба добути Глухо̂въ, а то соромно намъ буде. Якъ таки такъ: мы проминули вже ко̂лька мѣстъ, бо̂льше
