Кубличѣ[1] при рѣчцѣ Бозѣ. У Дрозденка було по̂дъ рукою 4000 ватаги, въ нѣй були Волохи и Сербы. Дорошенко вырушивъ проти Дрозденка съ Татарами, затаборувавъ въ урочищѣ Добра Долина и вырядивъ розвѣдчико̂въ, шукати свого супротивника. Усѣ розвѣдчики пристали до Дрозденка. Але до Дорошенка надходили свѣжи̂ силы Татаръ. Страшни̂ були за для Украины отси̂ Дорошенкови̂ спо̂льники! Вони, прибувши, не держалися гетьманьского во̂йска, а розходилися загонами по всѣмъ усюдамъ, наче бъ то на те, що бъ примушувати селянъ и мѣщанъ коритися Дорошенкови. Вони грабували, палили и забирали въ полонъ безъ жадного милосердя. Отакъ тодѣ во̂дъ Татаръ притерпѣли чотыре мѣста: Лѣсовичѣ,[2] Ковшовата,[3] Звенигородка[4] и Ко̂ньска. Усѣхъ мешканцѣвъ отсихъ мѣстъ Татаре полонили. Коли одни̂ загоны во̂дходили зъ бранцями въ степы, натомѣсць прибували нови̂ за ясиромъ. Даремне силкувався Дорошенко зупинити Татаръ и доводивъ мурзамъ, що се жь край ихъ спо̂льника — Польского короля и обѣцявъ имъ, що справившись зъ Дрозденкомъ, пустить ихъ живитися на лѣвый бо̂къ Днѣпра въ царски̂ околицѣ. Не вельми слухали єго Татаре, одначе вони своимъ самово̂льнымъ вештанемъ по Украинѣ принесли таки зыскъ и Дорошенкови. Вони навели на людей такій переполохъ, що мешканцѣ вызнавали Дорошенка гетьманомъ, абы лишень спо̂льники єго не заподѣвали страшеннои руины. Татаръ найшла тодѣ на Украину така сила, що ихъ багацько було й зъ самымъ Дорошенкомъ. Зъ ними во̂нъ по̂гнався за Дрозденкомъ въ Брацлавъ и тутъ обложивъ єго. Кальницкій полковникъ Мельникъ доси вѣрно тримався царя, а тутъ, немовь збожеволѣвъ, якъ каже про него сучасникъ, вымордувавъ лѣвобережныхъ по̂сланцѣвъ и оголосивъ, що во̂нъ пристає до Дорошенка. У слѣдъ Кальника по̂шли и инши̂ мѣста бо̂ля Богу. Овруцкій полковникъ Децикъ перебувавъ въ Мотовило̂вцѣ и зсылався зъ Дрозденкомъ безпечно: гонцѣ єго Ѣздили въ Брацлавъ и верталися благополучно. Не такъ придатно було иншимъ зсылатися зъ Брацлавомъ. Бруховецкій залишивши Мотовило̂вку и прийшовши въ Канѣвъ,
