Ізм. Ів. Срезневський у своєму «Українському літопису» (1640–1567) Х. 1835 надрукував також одного українського літописа. У збірникові літописів, що його видав Білозерський, є хронологія гетьманів; там-таки уміщено «Слово во время бездождія и лементъ людей побожныхъ»; указівки на инші дрібні літописні замітки наводить той-таки В. С. Іконніков[1].
Є чималенька група манастирських та місцевих літописів. Хмельницький літ. (1636–1650), складений в м. Хмельнику в другій пол. XVI в. і надрукований при літопису Самовидця (стор. 77–81). Львівський літопис — його було надруковано скількись разів, між иншим у «Сбор. Общ. Ист. и Др.» за списком Зубрицького, т. III, 1839, 232–267 (з 1498 по 1649 р.). Напочатку коротенькі звістки, а від р. 1630 щорічні широкі записи, що торкаються, головним чином, Поділля, Галичини, Київщини, ба навіть Переяслава; є вказівки на татарські напади й стихійні явища, на козацькі війни. З автора був чернець Межигірського манастиря. Жив він у Київі і стояв близько до подій, що описує в останнє десятиліття[2].
Літопис Межигірський; він охоплює 1608–1700 рр. Гадають, що його було складено у Межигірському манастирі, адже розглядає він здебільша події цього манастиря. Складав його, очевидячки, Кощаківський — його ігумен. Але дехто висловлює й думку (П. Клепатський[3]), що іще з більшим правом літописа того можна було-б назвати переяславським, бо в ньому не дві, але аж п'ятеро звісток про Переяслав. Тимчасом звісток загального, не локального характеру в ньому більше, отож, живовидячки, і не випадає звати його ані «Межигірським», ані, тим більш, «Переяславським».
Далі йде власне не літопис, а щоденник-діяріуш похода проти запорізьких козаків 1625 р. (стор. 103–112). В додатках уміщено Добромильський літопис (239–240) і літопис Львівського кармелітського манастиря (стор. 239–245), що будь-якої ваги не мають.
Літопис Густинського ман. (1600–1641 рр.) (у Чтеніяхъ 1848 р. кн. VIII, стор. 1–76), де є відомості про Копинського (його ігумена), про єрусалимського патріярха Теофана, про Вишневецьких. Скидається на нього й літопис Мгарського Лубенського м-ря (Кіев. Стар. 1889, №№ 4–6). Є багацько й инших манастирських літописів[4] (приміром, літ. Сатанівського ман., що його описав В. Б. Антонович у своїй «Моногр.», 345–351). Є ще й літописи инших типів, — це вже не давні літописи, а історичні збірники в літописній формі, що їх складали сучасні автори на підставі різних джерел; така, наприклад, величезна «Сводная Галицко-Русская лѣтопись з 1600 по 1800-й рік», що її склав Петрушевич (у Львові видана), або Ден. Зубрицького літ. Львівського Ставропігійного братства.
