ються тут систематично, ба навіть по розділах: «О началѣ войны Хмелницкого», «Война самая», «Починается война Збаражская». Автор звичайно вживає слова «на той час» і цим виявляє, що ці часи йому самому давніми здаються. Часом ми бачимо в нього і помилки, котрі раз-у-раз трапляються в автора, який оповідає не про те, що сам бачив, а про те, що з своїх джерел вичитав. Видима річ, що першу частину літопису не учасник цих подій склав, а написано її згодом на підставі джерел і, може, деяких оповідань сучасників. Це видно і з того, що автор часом попереджає події, що за них оповідає, отже, коли він писав про їх початок, він табок знав і про їх продовження і навіть про кінець. Отож приміром, під роком 1664 Самовидець, оповідаючи за те, як уряд польський заарештував Юр. Хмельницького, Гуляницького й мітр. Тукальського і заслав їх до фортеці Малборк, тут-таки додає: «где роковъ два сидѣли у вязенню»[1]. Оповідаючи під роком 1648 за кн. Ярему Вишневецького, він тут-таки додає, що син його, Михайло, «напотомъ королемъ полскимъ зосталъ биль [2]; а став він королем польським тільки року 1669, себ-то через 21 рік після року 1648. Під роком 1670 Самовидець оповідає про те, як Господь покарав гетьмана Многогрішного, що впав з ґанку й зломив собі шию, але все-таки не хтів опам'ятатися, і тут-же додав: «що напомомъ оному нагородилось зле»; цим він натякає на нещасливий для Многогрішного кінець його гетьманування, — подію, що скоїлася через два роки — року 1672. Значить свій літопис Самовидець почав редагувати не раніше від року 1672. Відтоді характер його уже зміняється, з нього стає справжній літопис, з власними самого літописця замітками. А втім, зазначити треба, що й раніш у першій частині були коротенькі звістки, що їх записати міг і сам Самовидець, користуючись часом із записів инших, хоча-б із тих козацьких реєстриків, що за їх згадує літописець Величко. За зразок таких коротеньких заміток може бути, наприклад, така (під роком 1654): «Того жъ року слонце барзо мѣнилось у середу у спасовку першои недели [3].
Від року 1672 літопис Самовидця змінює свій характер і переходить з історії в літопис-діяріуш, себ-то щоденник подій, виключно з хронологією звязаних; поруч поважних подій ідуть дрібниці, записані, очевидячки, у той мент, коли вони відбувалися. Широкі оповідання трапляються тепер більш випадково; систематичного оповідання так що й цілком немає. В протилежність тому, що було в першій частині літопису, автор тепер ніколи не попереджає подій, бо, очевидно, не знає їх продовження й кінця. Ось приклад тому. Під роком 1676 оповідається про те, як Дорошенка було скинуто з гетьманування й заслано до Сосниці, про дальшу-ж його долю автор тут нічого не каже. А про це — про висилку його до Москви — оповідає вже під роком 1677[4]. Найчастіш ми бачимо такий щоденник подій, як у давньому руському літописі, де єдине оповідання раз-у-раз переривається вставками про щось инше. Під роком 1698 Самовидець оповідає про мир в Туреччиною: «Того жъ року з Турчиномъ почали зачинати згоду цесаръ християн-
