гальштату, в селах Круглик і Ставчани Хотинського району виявлені печі-крематорії, в яких фракійці спалювали своїх померлих[1], а поблизу с. Остриця Новоселицького району розкопані захоронення решток кремації покійників цього самого періоду[2].
Під час воєн з скіфами могутність фракійців була підірвана, і на територію Середнього Подністров'я та Верхнього Попруття стали поширювати свою владу скіфи. Встановивши своє панування в степах Північного Причорномор'я, скіфи здійснювали військові походи з метою пограбування і збору данини з підкорених народів. З середини VII ст. археологічні пам'ятки фракійського гальштату на території Чернівецької області зникають. Їх замінюють пам'ятки скіфської культури. Подібні до пам'яток цього ж періоду з лісостепового Правобережжя України, вони разом з тим мають і деякі локальні особливості, на підставі чого їх виділено в окрему групу — західноподільську скіфську культуру.
Найважливішими пам'ятками західноподільської скіфської культури (VII — III ст. до н. е.) є городища. Масове будівництво укріплень місцевими землеробськими племенами було викликане загрозою з боку кочових скіфів. Це й примусило землеробів будувати грандіозні земляні укріплення, в яких вони могли б заховатись з своїми пожитками під час військового нападу.
На території Чернівецької області вони виявлені в Рухотині, Дарабанах і Каплівці Хотинського, Нижніх Станівцях і Білій Кіцманського, Весилеві Заставнівського та Ленківцях і Нагоріянах Кельменецького районів. Городища та розкопані в Круглику й Перебиківцях Хотинського та Ленківцях Кельменецького районів[3] багаті кургани скіфського періоду, які належали військовим вождям, свідчать про те, що племена західноподільської культури мали свою власну військову організацію, яка давала можливість оборонятись від нападів кочівників. Все ж Згадані племена, очевидно, сплачували кочовим скіфам більш-менш регулярну данину. Саме цим можна пояснити те, чому Геродот називає землеробське населення правобережного Лісостепу України скіфами-орачами. Ці племена перебували в певній залежності від Скіфії, а головним їх заняттям було орне Землеробство, що й позначилось на їх назві. Вирощений хліб Скіфи-орачі обмінювали на ремісничі вироби, вино та інші продукти південного походження.
- ↑ Смирнова Г. И. Голиградский комплекс Магалы. — Краткие сообщения Института истории материальной культуры (далі — КСИИМК), вып. 105. М., 1965, c. 109-118.
- ↑ Смирнова Г. И. Позднеголиградский могильник у с. Острица (Магалянская) на Буковине. — Археологический сборник Государственного Эрмитажа, Вып. 15. Л., 1973, с. 7 — 11.
- ↑ Смирнова Г. И. Раскопки курганов у сел Кругляк и Долиняны на Буковине. — Археологический сборник Государственного Эрмитажа, вып. 10. Л., 1968, c. 23.
