Сторінка:Нариси з історії Північної Буковини (1980).pdf/21

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

На Карпато-Дністровських землях у першій половині I тисячоліття н. е., як свідчать античні автори, існували такі об'єднання племен, як костобоки, даки, гети, сармати, карпи, готи. Вони мали переважно етнічнозмішаний характер. До деяких з них, очевидно, входили і слов'яни-венеди, які в цей час ще не становили окремої етнічно-політичної спільності. Але археологічні пам'ятки слов'ян-венедів досі не визначені, бо в межах кожного довготривалого політичного етнозмішаного об'єднання формувалась єдина матеріальна культура, а специфічні риси матеріальної культури етнографічних груп відходили на другий план. До того ж у результаті значних пересувань племен етнічний склад населення на тій чи іншій території був досить строкатим. Часто навіть на одному й тому самому поселенні жили різні щодо етнічного складу групи населення. Наприклад, у Кисилеві Кіцманського району та Ленківцях Кельменецького району, розкопані могильники осілих на землю сарматів І-II ст. н. е.[1], а основні пам'ятки згаданого періоду на цій же території належать до липецької культури, залишеної, як вважається, костобоками[2].

В III — IV ст. н. е. населення «Північної Буковини, очевидно, входило одночасно до складу двох різних політичних об'єднань, розмежованих Прутом. Саме цим можна пояснити те, що на цій території виступають дві археологічні культури III — IV ст.: черняхівська, поширена на схід від Пруту, та культура карпатських курганів, поширена від Пруту на захід.

Черняхівська культура виступає майже на всій території України за винятком північних лісових областей, Молдавії та південно-східної Румунії. Її пам'ятки (поселення і могильники) на території Чернівецької області виявлені в 230 пунктах. Під час розкопок селищ у Звенячині Заставнівського, Кисилеві Кіцманського, Оселівці, Комарові і Макарівці Кельменецького районів відкрито рештки житлових та господарських будівель і знайдено багато речей, які дозволяють більш-менш повно охарактеризувати заняття населення цього часу[3].

Основою господарства черняхівців було орне землеробство. У них розвивались також скотарство, городництво, промисли (мисливство, рибальство, збиральництво), різні ремесла (виготовлення і обробка заліза, гончарство, ювелірна справа та ін.). На селищі черняхівської культури в Комарові Кельменецького району розкопані рештки майстерні скляного посуду і листового

  1. ↑ Винокур И. С., Вакуленко Л. В. Кисилевский могильник I — II вв. н. э. — Краткие сообщения Института археологии АН СССР (далі — КСИА), вып. 112. М., 1967, с. 126—136.
  2. ↑ Цигилик В. М. Населення Верхнього Подністров'я перших століть н. е. К., 1975, с. 143 — 164.
  3. ↑ Баран В. Д. Поселення черняхівської культури поблизу Звенячина і Макарівки Чернівецької області. — Археологічні дослідження на Україні (далі — АДУ), 1969, вип. 5. К., 1972, с. 220 — 224.
Отримано з https://uk.wikisource.org/w/index.php?title=Сторінка:Нариси_з_історії_Північної_Буковини_(1980).pdf/21&oldid=344350