»Да помалу-малу, мій батеньку, грай!
Да не вразы мого, ты, серденька вкрай!
Пры саду-саду братъ мене вбывъ,
За того кабана, що въ саду рывъ!…«
»— Э, глянь же! Батьку ёго трясьця!…
Тутъ, мабуть, що-сь таке та е!
Хотѣлось бы мынѣ дизнацьця,
Чы то чуже, чы то свое!…
А ну, заграй ище ты, сынку!«
Винъ старшому проговорывъ;
Того цыганськый питъ схватывъ,
Не стямывся, якъ й взявъ супилку:…
»Да помалу-малу, мій братику, грай!
Да не вразы мого, ты, серденька вкрай!
Пры саду-саду ты-жъ мене вбывъ,
За того кабана, що въ саду рывъ?…«
Ще винъ не вспѣвъ всёго дограты, —
Затрясься якъ осыный лыстъ;
Куды дѣвався той и хыстъ!…
»Рятуй«… и — брязнувсь середъ хаты!…
