Чужы дѣтвора, власно мухы,
На двиръ летять попустовать;
Давай въ опукы, швайку грать!
Геть чоботы! Геть и кожухы!
Тутъ гылкы, каша, городокъ,
Хто до пацивъ, хто до цурокъ,
Хто булку въ дучечку ганяе,
Хто у крагли, хто у лозу,
Хто въ трояна, хто у мету,
Хто въ хрещыкъ зъ дѣвонькамы грае.
Обѣдаты хочъ не просы…
Прысталы мовъ-бы до косы!
Глядышъ — у пужьмиркы розбѣглысь
По цѣлому тобѣ селѣ;
Тѣ одъ джгута нибы въ огнѣ;
Тѣ въ тѣсну бабу заходылысь;
Тѣ въ гуркала, тѣ въ марталкы,
Тѣ въ кремняхы, а де-якы
Колодязь ножыкомъ копають;
Тѣ въ горю-дуба, у гусей:
Отъ вовкъ зикрався до дѣтей…
Увисинь тая-жъ пѣсьня впять:
