Сторінка:Наськы украинськы казкы, запорозьця Иська Матырынкы (1835).pdf/71

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
46


Гарячы зъ сыромъ пирожкы…
Стара совала въ пичь горшкы,
Жалкуючы, що въ хатѣ хлопця,
Ивашечка, нема теперъ:
»Де в Бога винъ!“ — Аде! Умеръ!“
Старенькый зъ серцемъ видмовляе,
И зве іи до пирожкивъ;
»Ой ни, старый! Винъ жывъ!
Мынѣ серденько промовляе!“
— »Чы жывъ, чы ни! а бувъ такый!…
Дасть Бигъ — въ насъ буде и другый!…
Иды-жъ-иды, щобъ не простылы!…
Оце тобѣ, а це мынѣ!…“
А Йвась въ викно: „А щежъ мынѣ?…“
— »Що тамъ?“ — „То мышы занорылы! —“

Але! Що прыймуцьця дѣлыцьця,
То впять Ивась имъ и крычыть.
»Якъ хочъ, стара: мынѣ кортыть;
»Питы собѣ ще подывыцьця!“
И тилькы, що у двери — ныкъ! —
Пиднявсь зусиль гусыный крыкъ!…