кої мови, музики, трохи співу або і гри на якімсь інструменті.
Бажання матері і батька сповнено.
Коли Дора приїздила на ферії, була дідуневою і тетиною пташиною і мотилем. У столиці мала тітку Ціллю, вуйка Вальде і старшого від себе кузина Евгена, якому ще малим дівчатком вкралася в серце… Коли Еґон приїздив уже медиком до дому, Дора відчувала для нього те саме, що він для неї. Він знав, що з жадною іншою крім неї не одружиться, коли не здобуде її. І доля була ласкава для обоїх і в чистій любові злучила їх. Він дійшов до гарного становища, любить та обожає її, а вона, як та голубка, всією душею припадає до нього.
Панна Альбінська встала. Великий годинник на стіні вдарив пів до шестої.
Директор звернувся до неї: — Як гадаєш, чи приїде і моя донька Цілля до мене з молодими? Зробила б мені цим величезну втіху. Та моя єдина, що мене розуміє, що… — тут урвав від якогось раптового зворушення. — Жаль, на віки жаль, що я не міг особисто бути на шлюбі Дори. Так гнали вони з тим вінчанням, якби одружіння тиждень пізніше, як я цього бажав, не було б так само важне.
— Це так, вуйку, — відповіла тета Альбінська. — Цілля, її муж і молоді були б певно вволили вашу волю, бо знаєте як шанують вас, але як вам відомо, несподіване перенесення Еґона до другого полку не дозволило відкладати весілля на пізніше. Та ми не багато втратили, вуйку, обоє приїжджають сюди, щоб рука дідуня поблагословила їх… Ви невдоволені, вуйку, а я інакше думаю. Я лиш одного вижидаю
