Сторінка:Ольга Кобилянська. До сьвіта. Новелі і нариси. 1905.pdf/70

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 62 —

— В моїм краю…

Він урочисто повторив її слова: — В моїм краю…

...поети...

...поети...

...се жебраки!

...се жебраки!

***

Потім вона відлетїла, моя поранкова душа. Відлетїла, як день перед нічю.

І лишила — жебрака…