реставав шити, а слухав музики з іглою в руцї. Зашивши блюзу, вичистив єї щіткою і зараз одягнув. З черевиками рішив заждати до першого дня слїдуючого місяця…
Походивши троха по хатї та подумавши, сїв за стіл та став відрисовувати образ з одної нїмецької часописи, котру випозичив собі з академичного товариства. На образї видко було дуже романтичну околицю зі старинним замком, баштами та грубезними мурами. Демидову подобав ся дуже сей образ; він рішив відрисувати єго і збільшити ним свою убогу ґалєрию образів, що́ красувалась у него над убогим ліжком. Був там портрет Шевченка роботи Демидова, два краєвиди і кілька малих друкованих портретів ріжних письмеників. Образи більші не були уняті в рами, бо Демидів не мав на се гроший.
Рисував з годину, а о третїй пішов на лєкциї до своїх учеників, котрих мав три. Два з них були сини сьвященика, вчили ся добре і не завдавали Демидову великого клопоту. Побувши у них дві години, Демидів пішов далекими улицями до свого третього ученика, з котрим мав богато роботи і гризоти. Був се ученик пильний, але не талановитий, хоч батько єго все казав, що він тілько лїнюх і не хоче вчити ся. Нераз і Демидову докоряв, що потурає синови.
Вже була сема година, коли втомлений молодий учитель майже біг на означене місце, де мав відбути ся концерт. У двох товаришів, що́ винаймали окрему хату, сходив ся вже від двох лїт тайний кружок ґімназияльний, котрий мав свою окрему біблїотеку, вибирав старшин, уряджував ріжнородні відчити і концерти для себе і так доповняв собі науку шкільну.
