чув якусь ненависть в серцю, котра єму невинну математику зробила зовсїм осоружною.
Минуло кілька днїв, а справа „Кружка“ мов у воду канула. Говорив раз щось Дубровський в клясї, що се таке донос, як підлі суть доносцї, що́ зраджують своїх товаришів, але навіть ті, що́ знали про „Кружок“, не розуміли, до кого професор піє. Лужицький з Демидовим застановляли ся відтак над словами професора, здогадували ся, що хтось їх зрадив, але хто такий? не могли вгадати. Розважали ще й се, чи дирекция ґімназиї може дарувати їм таку провину. Була чутка, що хоче членам „Кружка“ дати тілько осторогу і напімненє…
І так непевні своєї долї роз'їхали ся члени тайного „Кружка“ на Великодні Сьвята. А тимчасом одна часопись, що́ мала в суспільности не дуже добру славу, заговорила про лихе виховуванє молодїжи, про тайні „Кружки“ социялїстичні і атеїстичні в одній ґімназиї, про недогляд дирекциї і т. п. Нїхто з членів тайного „Кружка“ не знав того, як ся статя часописи затроїла директорови ґімназиї цїлі Сьвята Великодні… І жінка і дїти і слуги директора дивувались тодї єго великому пересердю…
Щасливо і безжурно проводив Микола вільний час в родиннім селї. Кілька днїв працював в огородї. Минувшими лїтами засадив був там деревину рядом, заложив альтану під черемхою, навозив ся тачками землї, щоб вирівнати долівку альтани, вирізав стежку в мураві і сам радо просиджував підчас вакаций в огородї. Тепер приїхавши, застав всю свою роботу зруйновану. Лавок в альтанї не було, мати запалила ними в печи; молоду деревину поломила худоба, а сухе,
