6
историі, по своій вдачі, єсть вінъ по своій громадяньській думці, єсть вінъ у своімъ самопізнанню, єсть однако передъ окомъ критичного розбірача, що въ душі патриотичнёго земляка.
Дзвінка́, багата й важка ёго мова, чудно сумовита ёго пісня, поважні й глибокі ёго звичаі! Боротьба невтихаюча, боротьба за життє й добро своіхъ родинъ и своіхъ осель, а праведного християнського лицаря за віру християнську проти варварства азиятицькихъ гордъ, боротьба запекла за волю рідноі землі Украіни, за обезчещену батьківську віру, боротьба безпомічного люду й громадськихъ вольнихъ порядківъ проти ненаситного панства й поганоі олигархиі Польщи, боротьба православного народу проти єзуітизму й автократичнёго Римства; боротьба вольного народу проти деспотичнёго царату Москви, — а потому тихе, безъодрадне, смутне життє на землі рідній, кровъю батьківъ умитій, могилами високими засіяній, життє въ тузі, у споминкахъ своєі козацькоі слави и въ надіі кращоі долі: — отсе, отсе ёго история! Тимъ-то й задуманий вінъ, упрямий и завзятий, своє безъ міри люблячий, не ласий на чуже, недовірчивий, ненавидячий панства, що ёму образъ пана Ляха нагадуе, чулий, сердешний, глибоко моральний другъ волі, самъ собою несе багатий несчерпаний материялъ для талантливого штукаря и розбірача, а охочий приняти всяке праведне світло. Свічня ёго думка єсть: „громада великий чоловікъ“ — за іі вінъ боровся, у ій спочила ёго сила, у ій вложивъ вінъ свою надію. Душа ёго — се интелигенция ёго: вона одгадала, що въ ёго на серці важить, ёго думки переняла, ёго недолю почула, освітою и наукою, одродити ёго охочо за щире народне діло принялася! Не мара се, не приблуда отта интелигенция, ні! Се жива мисль живого, незавмерлого народу, воплощенна въ найздоровші постаті людські, се голосний покликъ гения народнёго до життя й праці; а вродилась вона підъ слова першого нашого народного пророка — Тараса Шевченка, голосячого ёго безсмертность.
Такъ стоіть вінъ сёгодня, правдивий демократичній народъ, передъ лицемъ світа! Багато у ёго ворога, що напосівся на ёго життє й истноту, богато фалшивого друга чи похлібця и зрадника. Більша часть ёго підъ Москвою, де Москва залізною рукою тримає ёго у сховку и просвітку не дає; терпіливо та спокійно виглядає вінъ тамъ, поки Господь проміні волі низпошле на той холодний край, — менша частина въ Австриі, де одкриється ёму надійсь скоріще, хоча тежъ повисле теперъ тяжкими чорними хмарами, ясне погідне конституцийне небо.
Завзяті вороги ёго — Ляхи и Москалі.
Ляхи підъ взглядомъ свого походження, своєі мови и по етнографиі — народъ славянський, неславянський же по своіхъ жадобахъ, по своихъ надіяхъ, а властиво тоі еліти ёго, котора въ имя ёго обвивається, — народъ, яко aborigines, громадно живучий у Конгресовій-Польщі, у Великіхъ-Князьствахъ Познанськімъ и Краківськімъ, спорадично появляючийся на нашій Русі яко панъ и півпанокъ, се єсть слуга панський; у насъ же до того, у Галицькій краіні, яко поєдинчий ремісникъ у меншихъ, яко купець и урядникъ у більшихъ містахъ, зъ гуртовимъ процентомъ на сесьбічній Украіні: 0·8, на Поділлю и Волині: 11·5, у нашій Галичині 6·1, народъ цікавоі справді историі и розмаітихъ досвідчени й народъ розділений підъ трёма империями — Россиєю, Пруссами й Австриєю, підъ котрою-то посліднёю, сфедерований зъ Німцями, дознає нині широкоі волі.
Ляхи сказали-бъ: naród wielki, nieszczęsliwy, męczennik prawdziwy, nieustannie walcząċy naprzeciw barbarzyństwa mongolskiej і szyzmatyckiej Moskwy! Москалі-бъ знову объяснили: Поляки непримиримые враги русскаго имени, революціонный елементъ католическаго исповѣданія! А ми кажемо: Ляхи справді нещасливий народъ, а нещасливий вінъ зa-для своєі непоправності, за-для свого политичнёго безглузду, зa-для свого фанатизму, своіхъ утопичніхъ думокъ и мрій, свого ультрамонтанства, за-для своєі гечемоничнёі охоти, которі давно-то вдершись у ляцьку душу, зъ калюжи пхають іхъ у калюжу, одною руіною приготовлюють другу и сліпими іхъ чинять на-проти усёго, що-то називається: честь, розумъ, поступъ и судъ историі, — народъ дуже вольнодумний, коли єсть у неволі, а лютий варваръ, коли ёму попустишъ,
