розга. Не дубцем, так лозиною. Ном. Треба його дубцем бить. Грин. III. 553. Ум. Ду́бчик, ду́бчичок.
Дуби́ло, ла, с. а) Дубильное вещество. *Желех. б) Отвар ольховой коры и пр., в котором вымачивают сукно или нитки. Шух. I. 152, 254. См. Дуб 3.
Дуби́на, ни, ж. 1) Дубовое дерево. Сюди туди дубину стрепену, — посипались жолудочки в пелену. Чуб. III. 176. От кріпка дубина, — сокира як од заліза одскакує. Харьк. 2) Дубовый лес. Сим. 26. КС. 1883. I. 34. Ой з-за гори високої та з зеленої дубини ідуть ляхи на три шляхи за півтори милі. Нп. Як були ми молодими, то ходили по дубині у червоних запасках і сивизна на висках. Ном. № 8709. 3) Дубовая палка. От козаки до його з дубинами. ЗОЮР. 284. Ум. Дуби́нка, дуби́нонька, дуби́ночка. Грин. III. 682. Сим. 26. Між дубинки та ліщинки шматок шкуратинки. Ном., стр. 301, № 379. Ой піду я в дубиноньку спати. Млр. л. сб. 346. Пойду в ліс, вирубаю дубинку. Ном., стр. 295, № 155. *4) Собират.: дубовые деревья, дубовая роща, дубовый строительный материал. Хот. Нік.
*Дубиня́к, ка́, м. 1) Веник из дубовых прутьев. 2) Розги, наказание. Желех.
Ду́бити, блю, биш, гл. 1) Драть, сдирать (о деньгах). Суча жидова за кожну службу по півдесятка злотих дубить. Сніп. 18. 2) Вымачивать сукно в отваре ольховой коры. Шух. I. 152. Дубить, выделывать кожу. Вх. Лем. 412.
Ду́битися, блюся, бишся, гл. 1) О penis: быть в эрекции. Радом. у. 2) Коробиться.
Дуби́ще, ща, м. Ув. от дуб.
Дубі́вка, ки, ж. 1) Род дыни. Пішов на свій базарь, купив хліба, огірків, пшенички, диню дубівку. Кв. II. 293. 2) Чернильный орешек. Каменец. у. Вх. Лем. 412. *3) = Дуб 2. Сл. Яворн/
Дубі́ти, бі́ю, єш, гл. Коченеть от холода. Желех.
Ду́бкати, каю, єш, гл. Топать, производить топаньем шум. Вх. Зн. 208.
Дубле́нець, нця, м. Выделанная дубленая кожа. Вх. Уг. 237.
Дубле́ний, а, е. 1) Вымоченный в дуби́лі. Шух. I. 254. О коже: выделанный. 2) Одеревенелый, окоченелый. Один тільки мови між їми не вів, нікуди й не гляне, зовсім мов дублений. Сніп. 160. Не ворог, хто уже дублений, не супостат, чий труп нікчемний на полі без душі лежить. Котл. Ен.
Дублени́стий, а, е. Красножелтоватый, цвета дубленой кожи. Квіток дубленістий. Вх. Уг. 237.
Дубля́, ля́, с. соб. Дубье, дубы. Там дубля таке, що одна деревина варт шість карбованців. Каменец. у.
Дубни́к, ка́, м. 1) = Дубня́к. 2) Чан для дубления кож. Вас. 157. Ум. Дубничо́к. Мет. 196.
Дубни́ти, ню́, ни́ш, гл. = Ду́бкати. Кінь дубнить ногами. Вх. Зн. 16.
*Ду́бнути, ну, неш, гл. 1) Деревенеть. 2) Мерзнуть. Дубнути в його холодних обіймах. Л. Янов.
Дубня́к, ка́, м. Дубовый лес. Роскинули тенета, загавкали собаки, коли ж і летять у тенета карасі, окуні, щуки, — так із дубняка й сиплють. ЗОЮР. II. 37. Ум. Дубнячо́к. Йшла баба дубнячком. Ном. № 12535.
Дубо́вий, а, е. Дубовый. Щоб тобі дубовий хрест. Ном. № 3783. Високим валом воно (село) обсипалось і по валу дубовими палями опарканилось. К. Хмельн. 97. Дубо́ва ла́па. Раст. Sticta pulmonacea. ЗЮЗО. I. 137. Дубо́ві листки́. Род вышиванья на женских сорочках. Чуб. VII. 427. *Да́ти дубо́вого са́ла. Изгнать капризы побоями. Хот. Нік.
Дубови́к, ка́, м. 1) Хозяин лодки ду́ба. 2) = Верни́дуб. Грин. I. 181.
Дубови́на, ни, ж. = Домови́на.
Дубо́к, бка́, м. 1) Ум. от дуб. *2) Парусное судно (одно-, двух- и трехмачтов.) каботажного плавания на северном побережьи Черного моря. Одес.
Ду́бом, нар. Дыбом. Дубом стає волос. Чуб. III. 328.
Дубони́ти, ню́, ни́ш, гл. = Ду́бкати. Вх. Зн. 16.
Ду́бонька, ки, ж. = Ду́бочка.
Ду́бонько, ка, м. Ум. от дуб.
Ду́бора, нар. Дыбом. Волосся на голові дубора пішло. Стор. См. Дубала́.
Ду́бочка, ки, ж. То же, что и дуб?
