Дря́пець, пця, м. Хорошо, легко вскарабкивающийся на высоту. Нехай він лізе на вишню — він дряпець. Елисаветгр. у.
Дряпі́жний, а, е. Хищный, разбойничий. Стор. М. Пр. 26.
Дряпі́жник, ка, м. 1) Хищник, грабитель. Стор. М. Пр. 29. 2) Взяточник, обдирало. Мир. ХРВ. 85.
*Дряпі́жниця, ці, ж. Хищница. Екатериносл.
Дряпі́жство, ва, с. 1) Хищничество, грабительство. 2) Лихоимство, взяточничество.
Дряпі́ка, ки, м. Обдирало, лихоимец. Ум. Дряпі́чка. Нептун іздавна був дряпічка. Котл. Ен. I. 10.
Дряпли́вий, а, е = Дряпу́чий.
Дряпну́ти, ну́, не́ш, гл. Царапнуть.
Дряпня́, ні́, ж. 1) Царапание. 2) Сдирание, обдирание.
Дряпону́ти, ну́, не́ш, гл. 1) Сильно царапнуть. Ведмідь як дряпоне його. Мнж. 112. 2) Сильно побежать, удрать. Ото дряпонув! аж потилиця лиска! Ном.
Дряпо́та, ти, ж. Обдирание.
Дряпоті́ти, чу́, ти́ш, гл. Царапать (говорится только о звуке). Змиев. у.
Дряпу́га, ги, об. = Дряпі́ка.
Дряпу́чий, а, е. 1) Любящий царапаться. Кіт дряпучий. 2) Задорливый. Ти його тільки займи — він такий дряпучий, що зараз і битися буде. Киев. у.
Дря́п'я, п'я, с. = Дра́нтя.
Дря́сен, ну, м. Раст. Polygonum hydropiper. Вх. I. 12.
Дрясува́ти, су́ю, єш, гл. Топтать. Ой як же вийшла божая мати да на крижові стала: кулі вертала, кіньми дрясувала, воювати не дала. Млр. л. сб. 188. См. Ґрасува́ти.
*Дряхля́ві́ти, ві́ю, єш, гл. 1) Стариться. 2) Гнить, трухнуть. Стеф.
Дуб, ба, м. 1) Раст. Дуб, Quercus robur. Як ми з тобою спознавалися, сухі дуби розвивалися. Мет. 69. Ой ти, дубе кучерявий, голля твоє рясне. Мет. 107. 2) Большая лодка, выдолбленная из дерева. Вас. 150. Описание ее: Мнж. 179. Чоловік десять їх плило по Дніпру та й пристали дубом коло Черкас. ЗОЮР. 260. Я раз стояла на тім камені і брала воду, а гетьман їхав дубом. Левиц. Пов. 268. Ой пустились наші запорожці через море дубами. КС. 1883. I. 43. *Судно парусное каботажного плавания в Черном и Азовск. морях. 3) Дубильное вещество, жидкость из тертой дубовой или вербовой коры, употребляемая для чинки кожи. Вас. 158. См. Дуби́ло. Я шевчика не люблю, за шевчика не піду: шевчик шкури чиняє, а він дубом воняє. Чуб. V. 1087. 4) Название одного из играющих в игре стовп. Ив. 48. 5) Зеле́ний дуб. Род детской игры. Ив. 68. 6) Висо́кий дуб. Род игры в мяч. Ив. 28. 7) Горю́-дуб. Игра в горелки. Гуляти в горю-дуба. 8) Ду́ба да́ти. Умереть. Дав йому́ ду́ба. Убил его. 9) Ду́ба става́ти. а) Становиться на дыбы. Кінь дуба стає. Каменец. у. б) — ста́ти. Остолбенеть. См. Дубала́, ду́бора. 10) По сей дуб ми́ля. Дальше ни шагу, конец делу. Ум. Дубо́к, дубо́чок, ду́бонько, ду́бчик, ду́бчичок. Аби дубки, а берізки будуть (аби парубки, а дівчата будуть). Ном. № 8868. Ой у лісі на дубочку зозуля кувала. Гол. Сидить голуб на дубочку, голубка на вишні. Мет. 62. Я присалив кониченька до дубонька зеленого. Чуб. V. 947. Ой не видко його дому, тілько видко дубчик. Мет. 7. І спинається він та на дубчичок і зриває з дубка м'ягке листячко. Сніп. 102. Ув. Дуби́ще. Чуб. V. 1169.
Дубала́, нар. Дыбом, вверх ногами. Дубала стати. См. Ду́бора.
Дуба́рь, ря́, м. Большой дуб. Дубарі товстелезні. Константиногр. у.
Ду́бас, са, м. Большой нож. Вх. Уг. 237.
Дуба́сити, шу, сиш, гл. Дубасить, колотить.
Ду́белець, льця, м. = Тубо́лець. НВолын. у.
Ду́бельт, та, м. Бекас, дупель, Scolopax major. Вх. Пч. II. 14.
Дубельті́вка, ки, ж. Двустволка. Пан Цибульский… в одній руці держав пенькову люльку, а в другій дубельтівку; у ногах вертівся пудель і гавкав на сільських собак. Стор. I. 233.
Дубе́ць, бця́, м. 1) Молодой дуб. Ой у лісі під дубцем стоїть дівка з молодцем. Грин. III. 168. 2) Прут, палочка. Треба назламувать дубців з усякого дерева. Грин. I. 180. Поэтому также
