движением валка́ вверх и вниз приводится во вращение стержень, а потому и писачо́к. Шух. I. 277.
Друля́ти, ля́ю, єш, одн. в. дру́лити, лю, лиш, гл. Толкать, толкнуть. Миються люде і друляють одні других в воду. МУЕ. III. 39.
*Друмхну́ти, ну́, не́ш, гл. Сорваться, побежать. Проміняють коней, покріпляться і друмхнуть у дальшу дорогу. Лепк.
Дру́хна, ни, ж. = Дру́жка. Любл.
Друхні́ти, ні́ю, єш, гл. = Трухні́ти. Вх. Зн. 16.
Дручи́на, ни, ж. = Дрючи́на.
Дручо́к, чка, м. Ум. от друк.
Друшля́к, ка́, м. 1) Род металлического или глиняного ситца, сосуд с дырочками в дне, чрез который сцеживают воду с вареников, лапши, макарон и т. п. 2) Род шубки-безрукавки или длинного суконного жилета. Вх. Лем. 412.
Дрюк, ка, м. Толстая палка, дубина. Ном. № 7094. Ой ви хлопці, ви добрі молодці, та беріте дрюки в руки, бийте, бийте, бийте і в'яжіте, на нові вози кладіте. Мет. 453. Кинувсь ляшок до канчука, а козак до дрюка: «оце ж тобі, вражий сину, з душею розлука». Нп. Ум. Дрючо́к, дрюче́чок. Ув. Дрючи́ще. Чуб. V. 1124.
Дрюка́рня, дрюко́ваний, дрюкува́ння, дрюкува́ти = Друка́рня, друко́ваний, друкува́ння, друкува́ти.
Дрючи́на, ни, ж. Дубина. Ой хапайте, браття, хто кий, хто дрючину на вельможну спину! Вирятуймо, браття, з тяжкої неволі свою рідну Україну. К. Досв. 175. Добра каша: крупина за крупиною гониться з дрючиною. Ном. № 12321.
Дрючи́ще, ща, с. Ув. от дрюк.
Дрючо́к, чка́, м. Ум. от дрюк. Там тебе ждуть — з двома дрючками за дверима на порозі. Ном. № 14263. Дрючо́к вагови́й. Рычаг, которым, опирая его на «важницю», подымают тяжело нагруженный воз. Чуб. VII. 404.
Дрю́ччя, чя, с. соб. Толстые палки. Щоб тебе́ на дрю́ччі ви́несли! Пожелание смерти. Г. Барв. 225.
Дрябча́к, ка́, м. Раст. Cirsium lanceolatum.
Дрягва́, ви́, ж. = Дряговина́. Вас. 207. См. Драгва́.
Дря́глий, а, е. Ветхий, подгнивший, изношенный. Дерево дрягле. Грубка дрягла. Лубен. у. См. Дра́глий.
Дря́гнути, ну, неш, гл. Просыхать, высыхать. Угор.
Дряговина́, ни́, ж. Болотистое место, трясина, болото. Сторож. (Желех). Левиц. Перші к. князі, 5. См. Драговина́.
Дряготі́ти, гочу́, ти́ш, гл. Дрожать. Як біжить хто конем по греблі, то аж дряготить гребля вся. Волч. у. См. Дрягті́ти.
Дрягті́ти, гчу́, ти́ш, гл. = Двигті́ти, дряготі́ти. Ходять сім коров по піску і такі ситі, що сало на їх так і дрягтить. Мил. 4.
*Дрянь, ні, ж. = Гонта, драница. Неч.-Лев.
Дряп! меж. 1) Царап! А кішка дряп його кігтями, так і передрала щоку. Харьк. 2) Хвать! Брат собі драп, сестра собі несла. Ном.
Дря́па, пи, ж. Род проволочной неподвижной щетки для расчесывания об нее шерсти. Шух. I. 151.
Дряпа́к, ка́, м. 1) Царапина, 2) Машина-экстирпатор. 3) Истрепавшийся веник. *4) Испорченное перо. 5) Мн. = Ожи́на. Шух. I. 18.
Дряпани́на, ни, ж. 1) Царапанье. Говорится преимущественно о плохом писанье. 2) Грабеж. Черкеси… йдуть скоріше на дряпанину. О. 1862. II. 64.
Дря́пання, ня, с. Царапание.
Дря́пати, паю, єш, гл. 1) Царапать. Штовхають її, дряпають, щипають. МВ. I. 76. Дивись, кіт як дряпає. Харьк. (Собаки) заскіглили і стали дряпати лапами. Стор. М. Пр. 112. 2) Царапать, плохо писать. *Надряпав, як курка лапою. Умань. Ефр.
Дря́патися, паюся, єшся, гл. 1) Царапаться. 2) Карабкаться. Аж страшно було дивитись, як та дика степова животина дряпається копитами на кручу. К. ЧР. 92. Дряпатися на гору.
Дряпа́ч, ча́, м. 1) = Дряпа́к. 2) Раст. Cninus.
*Дряпачи́ти, чу, чиш, гл. Обрабатывать землю экстирпатором. Сл. Нік.
